Працівники моргу у вихідні не працюють. Ключі залишають на санпропускнику Нововолинської міської лікарні.
Там їх можуть узяти й зайти у морг представники ритуальної служби чи ще хтось. Приміром, поліція.
Бо саме поліцію викликав 22 листопада родич пенсіонерки, померлої від коронавірусу чи супутніх хвороб.
Жінку мали поховати тієї неділі у Поромові. Однак тіла її в моргу не виявили. А доправили туди в мішку з реанімації.
Поліція разом із працівниками лікарні і копачем із ритуальної служби врешті-решт з’ясувала, що бабусю захоронили в суботу на міському цвинтарі (ймовірно, новому). Замість чоловіка з Нововолинська.
Поїхали розкопали свіжу могилу. Тіло жінки в мішку витягли, повезли ховати у село…
А померлий нововолинець, якого мали поховати в суботу, упокоївся у своїй могилі вже в неділю.
Як могло таке трапитись, спитав учора РАДАР. І хто винен?
Працівники моргу запевняли, що не вони. Бо у суботу й неділю відпочивають і тіл не видають. Винуватили у плутанині працівника ритуальної служби “Реквієм”.
Журналісти зателефонували у “Реквієм”. І дізналися таке.
Їхній копач забрав у суботу надвечір із моргу тіло в закритому мішку. Поряд було тіло чоловіка в костюмі – без мішка. Ні бірок, нічого.
У місті діють ще дві ритуальні служби. Однак лише “Реквієм” забирає тіла в мішках, тобто померлих від коронавірусу. Про це підписав угоду з нововолинським ВУКГ.
Копач резонно розсудив, що на міський цвинтар, де мали поховати старшого чоловіка, треба завезти тіло в мішку. Поклав у труну й завіз. Сумний ритуал відбули.
Уранці в неділю він приїхав забрати тіло жінки з села. Знову взяв ключі, знову зайшов у морг. А там лежить той самий померлий, що й учора. І більше нікого.
Копач почав з’ясовувати. У реанімації підтвердили: тіло бабусі завезли в морг у мішку. Куди поділось?
Поліція зібрала родини обох небіжчиків, відібрала пояснення у них і у копача. Люди домовилися не висувати претензій ні до кого. Просто перезахоронити тіло жінки.
Одне слово, у копачів було в неділю багато роботи.
Тепер нарешті – “хто винен?”
– У Луцьку тіла померлих (усі з бірками) видають тільки з дозволу і під особистим контролем керівника моргу, – каже працівниця “Реквієму”. – Такої халепи, як у Нововолинську, там не може трапитись у принципі.
А тут – заходь не бійся, виходь не плач. Ключ на санпропускнику, бірок катма.
Доступ до тіл у вихідні є вільним, винось кого хочеш…
Ось що розповіли нововолинці у коментарях до нашої вчорашньої публікації:
Певно, надалі такої халатності не буде. Уже наступного дня після скандалу з обміном тіл у морзі стали чіпляти бірки з написами.
От не знати, як тепер із ключами…
Дехто з читачів звинуватив РАДАР – мовляв, “навіщо писати про особисте життя. Дві сім’ї розберуться самі”.
Як бачите – без поліції не розібрались. І не факт, що раніше такого не траплялось, адже в мішках ховають уже з півроку…
Тому писати про таке треба. Замовчувати – гріх. Родинам – іще раз співчуття.
А хто винен – міркуйте самі.
