В умовах кризи прісної води, болота, в тому числі і на Волині, можуть стати порятунком для комфортного життя. Про це говорили природоохоронці на Файній гутірці у п’ятницю, 20 листопада. Зустріч відбулася у мистецькому просторі «ГаРмИдЕр ангар-stage».
Гутірку організувала «Волинська фундація» за підтримки Українського культурного фонду, – передає ІА Конкурент.
Запрошеними спікерами стали еколог Павло Савчук та географ Юлія Бабій.
«Зараз у світі – криза водних ресурсів. Людство не розуміє масштабів цієї проблеми. Частка прісної води становить приблизно 3%, все інше – морська вода. Але ці 2% – це льодовики, у вільному доступі менше, ніж 1%. Якщо, наприклад, закінчилася нафта чи вугілля, ми можемо їх замінити, а ось воду замінити неможливо», – пояснив еколог Павло Савчук.
Він наголосив, що орієнтовно у 2050 році населення у 60 країнах зіштовхнеться із проблемою нестачі води.
А за ресурсами води Україна займає 111 місце зі 152. 75% води йде на сільське господарство і, враховуючи кліматичні зміни, які відбуваються, то прогнозується, що через 10-15 років на Півдні України ведення господарства буде нерентабельне або неможливе взагалі.
«У першу чергу болото цінне тим, що зберігає воду та біорізноманіття, яке є в екосистемі. 90% болота складається з води. Основна його функція – це накопичення вуглекислого газу. Наш суходіл на 3% складається з боліт, а тримає у собі понад 30% вуглекислого газу», — розповідає екоактивістка Юлія Бабій.
Вона наголосила, що дуже важливий фактор боліт – це можливість очищувати воду.
На Волині є Черемський заповідник.
«Два гектари болота очищують воду, що еквівалентно дорівнюють одній очисній промисловій установці, яка коштує 50 тисяч доларів. Тільки в Черемському заповіднику – 1257 гектарів. Приблизно порахувати – це 32 мільйони доларів. Якщо в межах Волині – у нас 532 болота і при такому розрахунку виходить кілька мільярдів доларів. Це на таку сума болота дають нам користь».
«У 1971 році була підписана Рамсарська конвенція з метою захисту водно-болотних угідь світу. В Україні 50 об’єктів мають такий статус. На Волині – 4 об’єкти. Черемський заповідник у Маневицькому районі, заплави річки Прип’ять та Стохід у Любешівському районі. І усі нами улюблені Шацькі озера», — інформує Юлія Бабій.
На міжнародному рівні вони визнані важливими для нашої екосистеми. «Їхнє зникнення порушить дисбаланс у всій екосистемі планети», – застерігає активістка.
Павло Савчук підкреслив, що водно-болотні угіддя зупиняють вплив повеней. «Вони як губка. У Європі це зрозуміли і почали відновлювати заплави річок».
Також Юлія додала, що, можливо, через осушення боліт у Києві вперше спостерігали пилові бурі: «А це теж Полісся. Вони можуть виникати з боліт. Коли висихає торф, він стає як порох, дуже дрібний. Тому можуть бути болотяні пустелі».
Міжнародний досвід показує, що болота відновлюють. На цьому наголосив Павло Савчук.
«Україна — це розорана країна. Дуже великі площі сільського господарства займають 70%. Натомість у Європі 30 відсотків хочуть повернути назад екосистемі. Бо ведення господарства має бути раціональним. За кордоном зрозуміли цінність боліт і провели інвентаризацію, збудували зведену карту, провели менеджмент кожного болота, як його використовувати».
«Щоб волинське болото врятувало світ – треба врятувати волинське болото. Спочатку ми його збережемо, тоді воно віддячить», — відповідаючи на тему гутірки, сказала Юлія Бабій.
«Як врятувати світ від екологічної катастрофи? Зберегти якомога більше природних територій. Природа здатна до самоочищення, вона допоможе і нам», — резюмував Павло Савчук.
Природоохоронці закликали людей вести екологічний спосіб життя, використовувати менше води, бережно ставитися до природи, бути свідомими щодо відходів, впливати та контролювати владу.
