Нещодавно прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що вже за 15 років пенсії Україні виплачувати буде нічим. Як виникла ця проблема і що робити тим, хто ще може накопичити собі на старість?
Пенсій більше не буде. На них можуть навіть не розраховувати ті, кому зараз 30-40, і всі молодші. Фактично, це офіційна позиція Уряду, яку нещодавно озвучив прем’єр-міністр Денис Шмигаль, – пише УНІАН.
«Через 15 років Україна не зможе виплачувати пенсії», – заявив він.
Причини цього – економічні й демографічні. «Пенсіонерів більше, народжуваність менше, плюс виїзд закордон найбільш активних», – розповідає «Грошам» економіст, фінансист Тарас Козак.
Тобто, ті, хто мав би у майбутньому утримувати нинішнє покоління працюючих, ще не народилися. А, значить, гроші до пенсійного фонду просто не буде, з кого брати. При цьому єдиний соціальний внесок, яким і наповнюється пенсійний фонд, всі ми і надалі маємо так само сумлінно платити. «Гроші» розбиралися, куди діваються наші гроші, де справедливість, і як житимемо без пенсій?
Наразі в Україні існує три рівні пенсій. Перший і наш основний – це солідарний. Гроші, які ми сьогодні сплачуємо з нашої зарплатні для підтримки нинішніх пенсіонерів. Така собі «солідарність поколінь».
Другий рівень – обов’язковий накопичувальний. Він в Україні за законом нібито є, але насправді його поки що немає. Мова про обов’язкові перерахування частини заробітної плати на ваш особистий, індивідуальний рахунок.
І третій рівень – добровільний накопичувальний. Коли ми добровільно відкладаємо власні кошти на пенсійний рахунок чи якісь інші фінансові установи і за це держава надає нам певні пільги.
«Те, що ви перевели на цей рахунок, залишається вам, і ви зможете цими коштами користуватися тільки тоді, коли вже вийдете на пенсію», – пояснює Тарас Козак.
Тож зараз маємо пенсійну систему, яка, по суті, не здатна забезпечувати пенсіонерів. Вона тріщить по швах. А чиновники, замість порятунку, просто споглядають на те, як цей «Титанік» тоне.
«Держава, за великим рахунком, не вміє працювати з грошима. Там же сидять чиновники і політики, яким треба ці гроші витратити сьогодні. Якщо вони їх витратять, вони матимуть привілеї і заслуги. Ніби – от, вони зробили щось краще. Хоча витратять гроші на мости чи інші витребеньки», – каже Козак.
Через певний час грошей у бюджеті не буде, але політики вже зміняться, тож відповідальності нести вони не будуть, а наступні, традиційно, валитимуть все на попередників.
З такими темпами за 20-30-40 років солідарна система не зможе забезпечувати гідну старість майбутнім пенсіонерам. А, значить, думати про неї доведеться нам самим. І це потрібно робити вже зараз!
З чого почати? Фінансистка Катерина Доновська – ефектна, успішна молода жінка, яка… вже готується до пенсії, пояснює на власному прикладі: «Мій тато мені завжди говорив: донечко, треба розраховувати тільки на себе. Держава тобі нічого не винна. Замислюватись про пенсію я почала в 30 років. Тому що в 30 років моє життя стало якісніше. У мене з’явився досвід, повага, соціальний статус, матеріальні блага. У мене почали залишатися кошти і я замислилась над тим, що я хочу вже в 40 років мати такі накопичення, щоб в 40 років вже не працювати».
Дванадцять років роботи у банківській сфері далися взнаки. Фінансистка вже відкладає кошти, які у майбутньому планує витратити на забезпечення своєї безбідної… ні, не старості, свого безбідного щасливого життя.
«Я користуюся не тільки банківськими установами, я користуюся страховими компаніями. Для того, щоб собі відкрити страховий поліс на пенсію, достатньо невеликих коштів. Навіть 50/100 грн на місяць. Я страхую своє життя, я відкладаю на пенсію. В мене все це є», – розповідає Катерина Доновська «Грошам».
У що вкладати, якщо у вас є гроші? Золоте правило накопичень – кошти мають працювати! Не втрачати свою купівельну спроможність. Тобто, щоб кожен рік можна було купити на них ще більше товарів та послуг. Значить, зберігати свої накопичення на пенсію під матрацом – не найбільш вдала ідея. Адже, приміром, 10 тисяч гривень у 2050 році будуть зовсім не те саме, що у 2020.
Що ж тоді робити? «Частину коштів можна вкладати в банки. Частину, якщо є такі накопичення, вкладати в нерухомість – офісну чи житлову. Якщо менше коштів, можна купити державні облігації. На сьогодні облігації внутрішніх державних позик приносять приблизно 10 відсотків річних, з яких не сплачуються податки», – каже Тарас Козак.
Як варіант, експерт з інвестицій Тарас Козак пропонує вкладати кошти в іноземні акції. Перш ніж це робити, звичайно, потрібно розібратися, у яку компанію ти йдеш і куди плануєш вкладати.
«Можна купувати фонди, які об’єднують вже багато-багато різних акцій. Купити вже в Україні ці сертифікати фондів, ваші кошти потрапляють на західні фінансові ринки, там працюють, а тут ви є власником і отримуєте доходи, не виїжджаючи з України», – пояснює він.
Важливо! У будь-яких фінансових установах, до яких звертаєтесь, уважно все перевіряйте, аби не натрапити на шахраїв. Звичайно, інколи і у надійних закладах 100% гарантії не дають.
Так трапилось і в Катерини Доновської: «У мене був поганий досвід з однією фінансовою установою. Я проплатила послугу, але я її не отримала, якщо без деталей. Так я втратила мій перший мільйон».
Мільйон гривень втрачено. Але є шанс, що не назавжди: «Але вони в мене втрачені не до кінця. Тому що я чітко розумію кінцевого власника компанії. Я чітко розумію, що частково компенсує мені держава».
Навіть попри такий досвід, жінка все одно впевнена – у фінансових установах надійніше. Бо, в разі чого, відповідальність за ваші кошти несете не тільки ви. І є шанс, що втрачене вам компенсують. Тому жінка продовжує відкладати на свою пенсію сама, не чекаючи підтримки держави.
«Будьте відповідальними! Навіщо ви думаєте, що буде через 15 років, будуть вам платити чи ні? Інвестуйте в своє майбутнє самі, інвестуйте в себе!», – каже Катерина.
Ще один з механізмів накопичення пенсії – це страхові компанії.
«Страхові компанії, які говорять, що, якщо я доживу до 60 років, то я матиму дохід з тих коштів, які я накопичую. Це теж не поганий варіант, бо ви не можете достроково забрати ці кошти. Це плюс, а не мінус, бо хочеться завжди айфон, сумочку, чи ще щось», – каже Тарас Козак.
Іванна зі Львова почала піклуватися про майбутнє і відкрила собі рахунок у страховій компанії. Дівчині 23 роки.
«Це рішення до мене прийшло тоді, коли я почала більше дізнаватись про фінансову грамотність», – розповіла вона «Грошам».
Фінансовій грамотності почали навчати батьки. Які вже 10 років відкладають кошти на пенсію через такий рахунок. Іванна взяла їх за приклад.
«Я обрала так, що я хочу платити в рік певну суму, і ця сума знаходиться на умовному депозиті. Якщо я хочу щось змінити, то зможу це зробити через 10 років. Переукласти договір з іншою страховою, чи ще щось. Мій платіж поки мінімальний – 4,5 тисячі грн».
Втім, таку систему накопичень можуть дозволити собі не всі. Ось чому, мабуть, і обурила українців заява прем’єр-міністра Шмигаля.
Втім, погодьтеся, якщо проблема є, вона не зникне, якщо про неї просто мовчати. Тож експерти радять поставитись до почутого як до стимулу не гаяти час: громадянам – таки відкладати на пенсію хоч потроху, владі – не перекладати відповідальність, а займатись реформами і бюджетом.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/strashne-pensiyne-maybutnye-chomu-tridcyatirichnim-varto-vzhe-podumati-pro-starist-novini-ukrajini-11195735.html?fbclid=IwAR3m4IOYL3q4f7c-1GoCKPOPEaM2XZhEgtlUGst2_LWJJM0e41ldwkh8VHw
