Про Ігоря Свиридова останніх кілька днів не говорив хіба що лінивий, а причиною цьому став «гостросюжетний фільм», який кілька днів тому транслював один із місцевих телеканалів.
Хто він Ігор Свиридов, вирішили з’ясувати журналісти видання Волинь infa, адже із чоловіка родом із Донецька зробили ледь не головного «сепаратиста» Волині. До слова, нам не довелося ломитися через турнікети, тому спокійно проходимо в кабінет на сьомому поверсі Волинської ОДА.
Нас зустрічає кремезний чоловік із приємною посмішкою, пропонує каву. Відразу помічаємо, що Ігор Свиридов чиновник неординарний, адже працює в одному кабінеті із своїми заступниками, тут немає дорогих меблів, а лише стоси паперів на робочому столі. Пан Ігор власноруч варить нам каву і розпочинаємо розмову.
До слова, чоловік який все своє життя прожив у Донецькій області настільки досконало володіє українською, що позаздрить чи не кожен волинянин.
Відразу запитуємо про візит журналістів телеканалу «Аверс» та чи правда те, що він чиновник Волинської ОДА їздить на окуповану територію.
«Ви розумієте, що зовсім неважливо було, щоб я тоді сказав, адже вони все одно показали б те, на що у них було завдання, тому вирішив імпровізувати, можливо жарт був не зовсім вдалий, але маємо те що маємо», – посміхається Ігор.
Про «скандального» чиновника і ДНР
Ігор Свиридов все своє життя прожив у Донецьку, там збудував сім’ю, як і належить кожному чоловікові побудував будинок, започаткував власний бізнес. Здавалося б, що ще потрібно для щастя. Та одного дня 2014 року все розділилося на «до» і «після».
«Тоді 2014 року я мав потужний бізнес і був досить не бідним чоловіком, я цього не приховую. Та одного дня на поріг ступила війна і я забравши родину, із однією валізою поїхав в Україну, адже в Донецьк вже зайшли бойовики Гіркіна. Скажу відверто, мені пропонували залишитися в ДНР, але я вибрав Україну. Тоді ми приїхали до Києва, жили на орендованій квартирі. Те що довелося пережити я і ворогу не побажаю. Самі пам’ятаєте які тоді були часи, я не цурався жодної роботи, адже потрібно було забезпечувати сімю. Коли запропонували їхати на Волинь, я ні хвилини не вагався», – каже Ігор Свиридов.
Про візити в ДНР та доньку
Пан Ігор розповідає, що не був у Донецьку з 2014 року, там залишилася його мама, яку він не бачив вже шість років.
«Моя донька має свою сімєю, так, вона раз на рік їздить до Донецька аби провідати бабусю. Так, можливо я невдало пожартував, коли сказав, що вона поїхала туди народжувати, бо там безкоштовні пологи… Так сталося, що вона вчерговий раз поїхала до моєї мами, своєї бабусі.Чому? Той хто такого не пережив, ніколи не зрозуміє, бо не дай Бог аби одна родина опинялася по різні сторони барикад. Та так вже сталося. Отож, вона поїхала до бабусі, тоді ввели карантин і пункти пропуску закрили, вона змушена була там залишитися і народжувати. Та при першій же нагоді повернулася до Києва».
Про брата який підтримував ДНР
«Мій брат помер півроку тому. Ми з ним не спілкувалися, бо коли 2014 року я вибрав Україну він вважав мене зрадником. Мені прикро про це говорити, але це правда, та й ви перші кому я про це розповідаю. Так, він підтримував ДНР, мабуть багато тих, хто там залишився так робили і вірили в «молоду республіку», масове зомбування теж робить свою справу. Однак я вірю, що більшість людей, які там живуть вже зараз мають проукраїнські погляди, адже «холодильник переміг телевізор», а ситуація близька до того, що скоро там не буде що їсти. Та попри все я вірю, що над Донецьком замайорить український прапор».
«Це була Жовтнева революція 17-го року». Ігор Свиридов про створення ДНР
«Я був свідком того, що там відбувалося, це нагадувало Жовтневу революцію 1917 року, прийшли незрозуміло хто і за допомогою автоматів стали наводити лад. На жаль, їх було набагато більше. Я розумів, що якщо я там залишуся зі своєю проукраїнською позицією, то загину, боявся не за себе, за свою родину. Коли ми покидали Донецьк туди саме заходили бойовики Гіркіна».
Про зустріч з атовцями…
Вчора до Ігоря Свиридова завітали представники полку «Азов», які надивившись сюжетів одного з телеканалів, стали вимагати пояснень, хоча не так давно самі потрапляли на екрани як негативні персонажі. Пан Ігор каже, що конструктивної розмови не вийшло, адже вона швидше нагадувала «гру в одні ворота», бо окрім звинувачень, ці молоді хлопці нічого не хотіли чути.
«Я і їх розумію, адже можливо вони таким чином можливо заробляють на життя. Я намагався до них донести правду, чи почули не знаю», – наголошує Ігор Свиридов.
Замість післямови…
Якщо ж подивитися зі сторони, то вся ця ситуація швидше за все нагадує добре спланований політичний сценарій напередодні візиту Президента України Володимира Зеленського на Волинь. Хто замовник? Питання риторичне…
