Волинська обласна споживча спілка продовжує відчайдушно боротися за право продовження діяльності «Центрального» ринку. Не зважаючи на потужну інформаційну кампанію влади проти підприємців ринку та Спілки, рішення про поділ земельної ділянки і частковий демонтаж конструкцій, юристи Облспоживспілки дійшли до Верховного Суду України. Сьогодні, 26 серпня, стало відомо, яке рішення ухвалив найвищий судовий орган нашої держави.
Нагадаємо, у серпні 2018 року Волинська обласна споживча спілка подала до Луцької міської ради пакет необхідних документів для поновлення договору оренди земельної ділянки під «Центральним» ринком. Всупереч передбаченій процедурі, Луцька міська рада проігнорувала звернення Спілки. Тоді Спілка звернулася до суду, який присудив поновити договір оренди строком на десять років. Луцька міська рада подала апеляційну скаргу, в результаті договір оренди поновили на один рік.
ЯК СУДДІ ЗНІМАЛИ ІЗ СЕБЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПІРНЕ РІШЕННЯ НА КОРИСТЬ ЛУЦЬКРАДИ
Спір між Облспоживспілкою та Луцькою міською радою виник через різне розуміння тексту судового рішення. Згідно додаткової угоди, затвердженої судом, строк дії договору потрібно рахувати від дня державної реєстрації оренди як речового права. Дія договору мала б закінчитися 11 червня 2020 року. Юристи ж міської ради переконані, що строк дії договору потрібно рахувати від дня закінчення попереднього договору, а якщо так, то він добігає кінця 29 серпня 2019 року. Тому 21 серпня 2019 року Луцька міська рада звернулася до державного реєстратора із заявою про виправлення дати завершення дії договору з 11 червня 2020 року на 29 серпня 2019 року. І вже 5 вересня сесія ради ухвалила рішення про припинення договору оренди, в той же день рада скерувала до державного реєстратора заяву про припинення дії договору оренди.
Тоді Спілка подала два позови до суду – одним оскаржувала дії Луцької міської ради, іншим – дії державного реєстратора. «Волинь.Правда» висвітлювала хід судового процесу. На судові засідання регулярно ходила ініціативна група підприємців і їхні емоції зашкалювали після кожного засідання. Навіть непрофесійним юристам було очевидно, що основними принципами правосуддя – змагальністю сторін, об’єктивним і всебічним дослідженням обставин, принципом верховенства права у цій справі навіть не пахне. Не дивлячись на титанічні зусилля і залізобетонну логіку у доводах адвокатів Спілки, Господарський суд виніс своє рішення 1 листопада 2019 року, відмовивши Спілці у задоволенні позову. Відповідне рішення прийняв заступник голови суду суддя Віталій Войцехівський.
Декілька років тому в іншій області і зовсім в іншій судовій справі громадянина проти міської ради був випадок, коли суддя винесла явно незаконне рішення на користь міськради. Після засідання, вже неофіційно, чоловік підійшов до судді і спокійно спитав: «Що ж Ви таке робите?». Відповідь була приголомшлива: «Я знаю, що це рішення не законне. Ви його все одно оскаржте в апеляції, а я просто з міським головою не хочу сваритися». Феноменальне українське суддівство. Можливо, щось подібне відбувалося і у цьому процесі, і хтось з кимось просто не хотів сваритися, розуміючи, що «добросовісну суддівську помилку» виправлять у суді вищої інстанції.
Волинська облспоживспілка подала апеляційну скаргу, втім, і апеляційний суд програла. Варто зазначити, що у апеляції справу розглядали довго і важко. Колегія суддів постійно змінювалася, судді самі неодноразово заявляли самовідвід через ті чи інші причини. Розгляд справи по суті затягувався, допоки у колегію суддів не увійшов голова апеляційного суду. Відтак, прийняття рішення відбувалося під контролем голови суду.
ФАЛЬШСТАРТ: ЛУЦЬКА МІСЬКА РАДА СВЯТКУВАЛА ПЕРЕМОГУ, А НИНІ МАЄ ГОТУВАТИСЯ ДО ПЕРЕГЛЯДУ СПРАВИ
Поразка у суді апеляційної інстанції дала Луцькій міській раді інформаційний привід заявляти про свою правоту. Тоді у соціальних мережах та на підконтрольних ЗМІ активно «розганяли» тему про те, що юристи Луцької міської ради «героїчно» розбили доводи адвокатів Спілки у всіх можливих судах і остаточно перемогли у суперечці. Аргументи Спілки про те, що є ще касаційна інстанція, відтак, спір не завершений, не бралися до уваги взагалі. Влада цей факт замовчувала, суто інформаційно формуючи думку лучан про справу і створюючи негативний імідж Волинської облспоживспілки та всіх підприємців «Центрального» ринку.
Департамент муніципальної варти отримав вказівку розпочати знесення контейнерів із території ринку. Голова правління Спілки Марта Кандиба, яка була в епіцентрі подій, намагалася пояснити «муніципалам», що вони не мають права зносити приватне майно підприємців, допоки триває судовий спір, і що це рішення ради є незаконним. Однак, ці аргументи не подіяли. З точки зору юристів міської ради, які тоді також були присутні на місці подій, якщо рішення не скасоване судом – значить воно законне. Тим не менше, виконати його інспектори муніципальної варти не змогли, для цього довелося б давити людей важкою технікою. Підприємці відстояли свої торгівельні місця, а юристи Волинської обласної споживчої спілки продовжували відстоювати землю, на якій ці місця розташовані, у судах.
Керівництво Луцької міської ради було впевнене, що касаційна інстанція – це суто формальність, і в міській раді завчасно почали святкувати власну перемогу, розповідаючи із сайтів, телеканалів та під час пленарних засідань, що Волинська облспоживспілка програла всі можливі суди. Пересічні лучани, не вникаючи у суть складної судової справи, сприймають ці заяви за чисту монету, а відтак часто не розуміють підприємців, які виходять на мітинги з вимогами не позбавляти їх можливості годувати власні сім’ї. Тож допоки політики, які збираються йти на вибори вже менш як за три місяці, пафосно хвалилися фіктивною перемогою, Волинська облспоживспілка мовчки готувалася до касаційного провадження, розуміючи, що закон на її боці.
Сьогодні, 26 серпня, стало відомо, що Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та відправив справу на повторний розгляд. А це означає, що суддя у першій інстанції та колегія суддів у апеляційній інстанції не повно, не всебічно та не об’єктивно дослідили обставини справи, не взяли до уваги рішення суду, яким була затверджена додаткова угода про поновлення договору оренди, якою було визначено, що строк дії договору повинен рахуватися саме від дня державної реєстрації майнових прав, а не від дня закінчення попереднього договору, як наполягають у міській раді. У Верховному суді визнали рішення суду першої інстанції настільки непрофесійним, що навіть не знайшли можливості його виправити, вирішили, що справу потрібно розглядати із самого початку і ухвалювати нове рішення.
Між іншим, підприємці, яких примусово виселили з однієї із земельних ділянок ринку, також виграли суд, який визнав такі дії Луцької міської ради незаконними. Та не дивлячись на судові рішення, винесені відповідно до закону, у Луцькій міській раді переконані у власній правоті і намагаються переконати в цьому всіх інших. Варто нагадати, що рішення суду обов’язкові до виконання всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, і Луцька міська рада не є винятком.
Слідкуючи за цим процесом, напрошується риторичне питання: чи є совість у нинішніх керманичів міста, які ухвалюють незаконні рішення, ігноруючи закон і суд? Хіба закон не один для всіх? І ці люди вже включилися у виборчу боротьбу та розповідають лучанам про краще майбутнє. Чи потрібне нам, лучани, майбутнє, у якому питання нашого співіснування у місті вирішується методом тиску і залякувань, а не шляхом конструктивного діалогу і цивілізованим правовим способом? Міські правителі, ігноруючи цивілізовані політичні і юридичні інструменти вирішення конфлікту, довели ситуацію до крайньої точки, зупинившись за крок до побоїща і кровопролиття. Але це ще не кінець…
У питанні «Центрального» ринку не все так просто і однозначно, як вважає Луцька міська рада і намагається переконати у цьому лучан. Суд першої інстанції повинен буде розглянути справу із самого початку. А поспіх міської ради призвів до того, що земельну ділянку під ринком вже поділили на чотири окремі частини, не дочекавшись остаточного рішення Верховного Суду, яке вже не підлягає оскарженню. І це новий виток у й без того складній і тривалій юридичній тяганині.
Василь Онищук
