“Він посадив мене біля гранат”. Розповідь заручниці із захопленого автобуса в Луцьку

Одна з 13-ти заручників у автобусі, який 21 липня у Луцьку захопив Максим Кривош (називався Максимом Плохим), розповіла Суспільному, як пережила майже 13 годин погроз, стрільби та вибухів. За словами Руслани, після перших пострілів у людей в автобусі почалася паніка, але в цей момент вона зрозуміла, що з нападником можна спробувати поговорити. Так вона домовилась помінятись місцями із сином, який сидів біля сумки з вибухівкою, хоч і розуміла, що це не врятує.

Лучанка Руслана зі своїм 15-річним сином на автобус “Берестечко-Краснилівка” сіла останньою.

“Ми з сином вирішили поїхати в село. Дитина моя не хотіла, я її, можна сказати, змусила. Ми не встигали на автостанцію, почали бігти через міст на зупинку, і я кажу сину: “Все, не встигли”. Але розвертаємось, дивимося: якийсь автобус. Ми сідаємо і я розумію, що у мене немає маски, починаю її шукати, вдягати. І тут виходить чоловіку ззаду, іде наперед до дверей, і я побачила в нього автомат”, — розповідає Руслана і додає, що одразу не зрозуміла, що це захоплення заручників.

“Він розвертається і каже: у сумці в мене є вибуховий пристрій, гранати, у мене є багато зброї, автомат, пістолет. І він сказав, що якщо ми будемо поводитися добре, то все буде добре. Розвернувся до шофера і сказав: повертай, їдь наліво, станеш так, щоб вид автобуса був на готель “Україна”, – розповідає жінка.

За її словами, Кривош наказав водію їхати на Театральний майдан обласного центру. Усіх заручників розсадив по одному під вікнами. Перші постріли пролунали о 09:20. Жінка розповіла, що нападник поводився стримано, але вважав, що його наміри не сприймають: “Він почав дзвонити до поліції, казав: я серйозно це говорю, можете перевірити, повторював, що в нього є зброя і сказав, що в нього в другому кінці міста теж є вибухівка. Тоді вже почала під’їжджати поліція. 2 машини. Це те, що ми бачили, бо вікна були зашторені. Коли вони почали під’їжджати, він почав стріляти по вікнах, щоб показати серйозність намірів. А потім кинув гранату, але нам сказав, що вона не вибухне”.

Коли Кривош почав стріляти, у деяких людей почалася паніка, вони почали плакати. Руслана в ту хвилину зрозуміла, що сподіватись немає на кого і треба починати з хоч якусь розмову з нападником, аби розрядити ситуацію: “І коли я його спитала, чи можна ми з сином поміняємось місцями, бо він ближче до сумки з вибухівкою, і він сказав “можна”. Я зрозуміла, що з ним можна контактувати”.

“Я одразу сину сказала: тільки щось не так, ти на коліна нахиляйся і я тебе закриваю, і буде все добре. Я знала, що зверху або знизу я його обов’язково захищу. Розуміла, що це навряд чи нас врятує. Дуже близько була вибухівка”, – каже Руслана.

Кривош пив заспокійливі таблетки й Барбовал, він сидів біля чоловіка вагітної на 4 місяці жінки. Біля них були гранати. У якийсь момент він дозволив Руслані зв’язатися зі старшим сином і скинути йому вимоги, щоб той розповсюдив їх у ЗМІ. Жінка розповідає, що було жарко та сильно боліла голова, але вона намагалась говорити з нападником і “сказати те, що він хотів чути”.

Читайте також: “Що робити, якщо ви опинилися в заручниках“

“Був такий переломний момент і йому сказали, що його вимоги неможливо виконати. Ми чули, що йому це сказали. І він каже: я ж прошу небагато, хоча б почати з президента. І я знов почала з ним говорити, нам було тяжко це сприйняти. Здавалось, що ніхто нічого не робить”, – розповідає жінка.

Після того, як вимоги почали виконувати, Кривош звільнив перших трьох заручників. Руслана пригадує, що в автобусі весь час хтось плакав, було спекотно, одній з пасажирок стало зле: “Коли він відпустив цю жінку, мого сина та вагітну, він мене посадив біля гранат. Почав передивлятися, складати усе. Я його запитала, що ці гранати які біля мене лежать, вони бойові? Казав одна – муляж, інша – ні”.

Під час розмови з Зеленським Кривош сказав, що відпустить усіх за 30 хвилин. За деякий час закурив сигарету і вийшов сам.