У столичній лікарні “Охматдит” помер чотирирічний хлопчик Олексій, маму дитини в реанімацію не пустили.
У клініці спростовують звинувачення на свою адресу, – передає ВВС News Ukraine.
Чотири роки тому Міністерство охорони здоров’я офіційно дозволило рідним та друзям хворих відвідувати їх у реанімації. Проте на практиці ці правила працюють не завжди й не всюди.
Наприкінці травня про це знову почали сперечатися після трагічної історії 4-річного Олексія, який упродовж кількох місяців перебував у відділенні хіміотерапії столичного “Охматдиту” з діагнозом лейкемія.
Майже увесь цей час поряд із ним була мама. Проте згодом дитина потрапила до реанімації: жінку, за її словами, не пускали до сина навіть тоді, коли було зрозуміло, що жити йому залишалося недовго. У соцмережах історія викликала обурення: лікарів звинувачують у непрофесійності та порушенні наказу МОЗ про відкрите відвідування хворих.
У керівництва “Охматдиту” – своя версія подій. У лікарні твердять, що насправді заборони відвідати помираючу дитину не було.
Олексій лікувався в “Охматдиті” з січня, а 18 травня його стан погіршився – хлопчика довелося перевести до відділення інтенсивної терапії.
Тітка хлопця розповідає: мама просила лікарів, аби їй дозволили залишитися з сином – ті відмовляли. Через карантин відвідувачів у реанімацію пускали лише у відведені години.
Зрештою мама встигла побачилася з сином лише одного разу – у першій половині дня 19 травня вона провела з ним близько години.
Після обіду, коли жінка прийшла до сина в наступне вікно для відвідувань, хлопчика вже підключили до апарату штучної вентиляції.
“Лікар сказала, що ви з іншого корпусу – можливо, ви принесете вірус, і краще туди не ходити. Ввечері настала критична ситуація, сказали принести ще якісь ліки для серця. Звісно ж, її (маму – Ред.) знову не пустили. В районі 23 години повідомили, що стан критичний: 1 відсоток зі 100, що дитина протримається до ранку. Так, звісно, вона все розуміє! Але можна до нього? Поки він все-таки живий, будь ласка! Ні, не можна. Після опівночі Льоша пішов…”, – розповідає тітка.
“Я не можу мовчати, настільки мені боляче, нестерпно боляче, – каже пані Тетяна. – Як можливо не пустити маму до рідної дитини, коли вже все, коли ти це знаєш і все одно не пускаєш. Найкраща терапія для будь-якого малюка – це коли мама поряд. Мені навіть важко уявити, як 4-річний малюк, якому вже так погано, кличе маму, а мами поряд немає. Маму не пускають. Чим це можна виправдати?”.
Мама хлопчика так само розповіла, що вже перебуваючи в реанімації, Олексій кликав її, але лікарів це нібито не переконувало.
“На жаль, я не із тих мам, які будуть ламати двері. Зараз я про це дуже шкодую. Мені здається, якби я тоді залишилася, то все було б інакше”, – каже жінка.
Історія хлопчика швидко набула розголосу в соцмережах. Під однією лише публікацією тітки Олексія – більше тисячі обурених коментарів зі звинуваченнями на адресу медиків та керівництва лікарні.
Згодом дії медпрацівників “Охматдиту” засудили, зокрема, й в благодійному фонді “Таблеточки”: “Ми вважаємо подібну ситуацію неприпустимою. Це грубе порушення прав наших підопічних та їхніх рідних”.
Із критикою виступила й голова громадської організації “Горизонталі” Анастасія Леухіна, яка відстоює право друзів та рідних відвідувати пацієнтів в реанімаційних відділеннях.
“Якщо бачити в людях лише тіла, що підлягають реанімуванню, то заборона – логічний крок. Але якщо визнавати, що люди – великі й маленькі – це не лише набір кісток, м’язів, частин тіла та внутрішніх органів, то заборона бачитися і бути поруч варварськи нелюдяна. Бути поруч – мало не єдиний шанс впоратися”, – каже пані Леухіна.
На її думку, пандемія і карантин – слабке виправдання для того, аби відбирати в рідних можливість побути поруч із близькими – до того ж, можливо, востаннє.
“Якщо функціонери так переймаються тим, щоб пацієнти реанімації не заразилися короною від відвідувачів, що прийшли ззовні, то проста вимога – вдягнути одноразовий костюм і маску, дезінфікувати руки (а це, як правило, базові вимоги для входу в багатьох реанімаціях) – має розв’язати дилеми епідеміологічних ризиків”, – вважає вона.
Що кажуть в “Охматдиті”
В самій лікарні звинувачення на адресу лікарів відкидають.
Кажуть, що 19 травня мама хлопчика сама погоджувалася із тим, що відвідувати відділення інтенсивної терапії – ризиковано як для її дитини, так і для інших пацієнтів.
У розмові з BBC News Україна заступниця головного лікаря “Охматдиту” Марина Шкурко розповіла, що у звичайний час реанімаційне відділення лікарні відкрите для відвідувачів: “Але звичайно, що через карантин і пандемію ми організували певні заходи, які забезпечують додаткову безпеку для пацієнтів. Просто щоб обмежити час перебування людей в реанімації та зменшити ризики інфікування – ми маємо думати про всіх”.
За словами пані Шкурко, всі батьки, які постійно перебувають разом з дітьми у стаціонарі – цілодобово, не залишаючи межі лікарні, – були обстежені на коронавірус, їм були зроблені ПЛР-тести, деякі з них перебували на двотижневому карантині.
Усі такі батьки, каже заступниця головлікаря “Охматдиту”, ходили у відділення реанімації до своїх дітей у відведений для цього час.
“Конкретно ця мама так само була зі своєю дитиною в стаціонарі, й перший раз її пустили в реанімацію без проблем. Але згодом, коли вона прийшла о 16 годині, вона повідомила, що залишала межі лікарні, встигла сходити додому. І лише після цього лікарі їй пояснили, що у відділення краще не ходити: є небезпека заразити як її дитину, в якої ослаблений імунітет, так і інших пацієнтів”.
“Їй це пояснили спокійно, і вона нормально відреагувала: все зрозуміла, погодилася з цими аргументами й пішла додому”, – запевняє пані Шкурко.
“Я наголошую, в той момент не було жодного конфлікту, мама не наполягала на тому, що хоче потрапити в реанімацію, а поставилася до застережень з розумінням. У нас біля відділення висять контактні телефони керівництва, благодійних організацій, які курують вільний доступ до реанімацій – якби вона наполягала на бажанні відвідати дитину, ми б її впустили. Ніякої заборони не було, це була рекомендація лікарів, і мама з нею погодилася”.
За версією пані Шкурко, пізно ввечері, коли стан хлопчика став критичним, жінку готові були впустити до сина, але на той момент її не було на місці.
“О 23 годині ми зв’язалися з мамою і повідомили їй, що проводимо реанімаційні заходи і що вона може підійти. Було зрозуміло, що в таких обставинах не можна розлучати дитину з батьками. Ми готові були впустити маму, одягти в засоби захисту. Але тоді її просто фізично вже не було під лікарнею”.
“Нам дуже-дуже шкода, що склалася така ситуація. Нам втрачати своїх пацієнтів, тим більше дітей, так само непросто. Ми дуже сімейно орієнтована лікарня і ми знаємо, наскільки мамі важливо перебувати поряд із дитиною. І нам дуже жаль, що усе сталося так, як сталося. Ніхто цього не хотів”.
За словами заступниці головлікарки “Охматдиту”, надалі лікарня планує поступово знімати обмеження на відвідування пацієнтів у реанімації.
“Разом із тим, як карантин послаблюється, ми також пом’якшуватимемо обмеження. Будемо рухатися до того ж режиму роботи, що був до пандемії – абсолютно відкрита реанімація без будь-яких обмежень відвідування хворих”.
Зранку 2 червня Фонд “Таблеточки” повідомив про зустріч із керівництвом “Охматдиту”- за її результатами в лікарні пообіцяли, що відтепер доступ до відділення інтенсивної терапії буде цілодобовим за умови, що батьки дотримуються протиепідемічного режиму – мають негативний ПЛР-тест на коронавірус та самоізолювалися з дитиною в межах одного корпусу лікарні.
Якщо дитина потрапляє до реанімації після лікування в іншому відділенні лікарні, батьки зможуть бути разом з нею. Для них в реанімації обладнають чотири додаткові спальні місця.
Закриті відкриті реанімації
Кампанія #пустітьвреанімацію стартувала в Україні у 2015 році: активісти боролися за те, аби пацієнтів, що потрапили до відділень інтенсивної терапії, могли відвідувати їхні близькі.
Це дало результат: у 2016 році вийшов наказ МОЗ, який гарантує вільних доступ знайомих та родичів до хворих. Згідно з цим документом, медичні заклади повинні забезпечити безперешкодний доступ до пацієнтів у будь-яких відділеннях.
Одночасно біля хворого може бути не більше двох відвідувачів – час такого спільного перебування обмежений. Якщо ж ідеться лише про одного відвідувача, то він може бути поруч із пацієнтом навіть цілодобово.
Як розповідала ексвиконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, у розвинених країнах перебування близьких у відділеннях реанімації – звична практика, а заборона на відвідування хворих є пережитком радянської медичної системи.
“Звісно, є чітко прописані правила, які не можна порушувати. Якщо їх дотримуватися – це зовсім не заважає лікарям в роботі, а пацієнту допомагає одужати”, – пояснювала пані Супрун.
Натомість в Україні в ідеї відкритих реанімацій є чимало критиків – зокрема, серед лікарів. Вони переконані, що безперешкодне відвідування пацієнтів загрожує інфікуванням медиків та пацієнтів у відділенні і може заважати роботі медперсоналу.
Втім, попри те, що наказ МОЗ про відкриті реанімації діє вже чотири роки, на практиці його виконують далеко не всі медзаклади. Торішнє дослідження громадської організації “Горизонталі” та дослідницького агентства InfoSapiens показало: насправді відділення інтенсивної терапії є відкритими лише в одному з п’яти випадків.
Безперешкодний доступ до хворих мали тільки 21% відвідувачів. 30% пускали лише на короткий проміжок часу і тільки за згодою лікарів. 28% відвідувачів могли відвідувати близьких лише у встановлені години. 21% взагалі не пустили до відділення. У 4% у відвідувачів за право доступу до хворого вимагали хабаря.
Згідно з результатами дослідження, лише трохи більше половини людей (53%) знають, що у них взагалі є право на безперешкодне відвідування хворих у реанімації.
