Ярослава Поправка з Києва – мама 19-річного студента КПІ Юрія Поправки, якого катували і потім убили за наказом терориста Ігоря Гіркіна.
Як передає Цензор.НЕТ із посиланням на видання expres.online, в інтерв’ю вона розповіла про свої враження від нещодавнього інтерв’ю Дмитра Гордона з російським терористом.
“Я розуміла, що в цій розмові згадають загибель мого сина Юрія. Але, чесно кажучи, не була готова, що будуть ось такі подробиці і хвастощі, ніби був здійснений геройський вчинок. Але ще більше зачепили слова Ігоря Гіркіна про те, що” немає людини, немає проблем”. Ця фраза показала все, що там відбувалося, – каже Ярослава Поправка. – Тобто тільки щось не так, людей просто знищували і закопували в лісі. І навіть хрестик не ставили … Після почутого у мене просто почалася істерика. Тому що вбивця сидить десь в Росії ситий і задоволений, а свого Юри я вже ніколи не побачу. Не буду на його весіллі стелити рушник і благословляти на щасливе життя, не потримаю онуків. Син пішов від мене, залишивши турнік біля будинку і книги …
Навіть більше, Гіркін збрехав, адже заявив, що наказав застрелити мого сина. Коли вдалося забрати тіло зі Слов’янська, всі документи були знищені. Висновок судмедексперта теж відсутній. Тому тодішній Генеральний прокурор України Віталій Ярема розпорядився провести восени 2014-го ексгумацію тіла мого сина і Юрія Дяковського. Я була проти, священники говорили, що після відспівування небіжчика краще не турбувати. Але слідчі наполягли, щоб точно встановити причину смерті, і тепер я розумію, що це був правильний крок. Адже згідно з висновком судово-медичної експертизи, хлопців катували … Дуже важкі були знущання, смерть довга і в муках … На тілі опіки від електроструму, недопалків, щічка сина проколота, всюди синці, тіло ніби свердлили … Розслідування показало, що сина вбивали двоє з Харкова, які перейшли на бік “Оплоту”. Наказ знищити давав Ігор Гіркін. І як мені потім розповіли хлопці, які вижили, Юрія вбили за те, що відмовився переходити на російську мову і відмовився визнавати Московський патріархат, тому що ми дійсно відвідуємо храм КП. Він був дуже принциповим і чесним … На мою думку, терорист Гіркін навмисно сказав про розстріли. Брехня, щоб уникнути відповідальності за тортури. Мовляв, це вороги і саме тому він їх відразу знищив в цілях самозахисту. Щодо інформації, що живіт моєму синові розрізали вже після смерті, то цілком можливо. Я хоч ще встигла сина проводити в останню путь, попрощатися з ним. А ось мама Юрія Дяковського вже зустрічала закриту труну, адже їй тіло віддали значно пізніше і дуже понівечене. Навіть на ексгумацію не пустили, заявивши, що так навіть звірі так не поводяться … ”
Юрій Поправка з дитинства бачив несправедливість наших державних органів, і часто говорив рідним, що коли виросте, то буде захищати права людей. Хотів вступати в Академію МВС, мама була проти.
“Врешті-решт, син подав документи в три столичні інститути, але вибрав КПІ – на спеціальність соціологія і право. Навчався заочно, влаштувався на роботу в банк. Саме тоді почався Євромайдан і Юрій потайки весь час туди ходив, адже хотів підтримати людей. Там, на Майдані, і знайшов товаришів, з якими і потім поїхав до Слов’янська … Юру вбили на Страсну П’ятницю, ті, які називають себе вірянами… А на Великдень увімкнувся телефон сина, спочатку брали неадекватні люди, обзивали фашисткою, бандерівкою” , – розповідає мама.
“Я не могла зрозуміти, що сталося, адже не знала, що син поїхав на Донбас. Тоді знову зателефонувала. Трубку підняв Ігор Гіркін, прізвисько Стрєлок. Сказав мені: “Твой сын погиб. Он давно уже в Небесной сотне. Ты сюда не звони. Ты что НЕ понимаешь, что мы хотим его дружков вычислить?!”- і поклав трубку. Незабаром мені дали фото на впізнання, але щоб забрати тіло, довелося платити … Коли Юру вбили, справу незабаром закрили, роблячи з нього самогубцю. Потім повинні були розслідувати в Слов’янському відділенні поліції. Це нагадувало театр абсурду, хіба там можна було розраховувати на якусь справедливість? Тому я писала скаргу в прокуратуру на слідчого, отримала відповідь, що жодних порушень немає. Він звинувачував, що мій син студент і поїхав на Донбас гроші заробляти. Нічого, що дитина працювала? У мене тоді руки опустилися, відчай. Була організована акція під Генпрокуратурою Організатори – Віктор Смалій, Ігор Криворучко, приїхали підтримати Ростислав Шапошников з “Дорожнього патруля” і Володимир Іванов (громадський діяч з Києва ). І тільки тоді вийшов до нас Віталій Касько. І справу відновили. Через рік після загибелі сина сталася ще одна трагедія – в пожежі на нафтобазі БРСМ загинув мій 31-річний брат Андрїй Тарасенко. А тоді чоловік почав збиратися воювати в АТО. Я почала плакати, не переживу більше втрат, і зрештою він залишився вдома.
Знаєте, мій Юрій вже переміг, я знаю. На його честь в столиці перейменували вулицю, де розтошований офіс прокуратури. Щоб щодня, проходячи повз, її керівники і співробітники замислювалися над тим, чи все вони зробили для того, щоб кати мого сина сиділи … “.
