Лікар із Турійської ЦРЛ Дар’я Овчіннікова написала щемливий пост про те, що медпрацівники не отримують гідної оплати праці.
Молода лікарка опублікувала його у мережі facebook.
Подаємо допис без змін:
«Не думала,що колись прийдеться писати такий пост, і переживати такі моменти свого життя… Я молодий лікар, приїхала на Волинь з Закарпатського міста Мукачева, працюю в Турійській ЦРЛ вже 2 роки та 8 місяців, люблю свою роботу, люблю медицину і зі слів моїх близьких та знайомих мені ця робота підходить та в мене виходить працювати лікарем.
Але дійсно вже в період такого реформування в мене просто нема слів… в голові тільки негативні думки до цього всього. Раніше я в хорошому настрої йшла на роботу, а зараз мені чим далі, тим менше хочеться туди йти, саме через атмосферу в колективі, яка вона вже є, через відношення держави до галузі медицини в цілому.
Я вірила, що щось зміниться з появою нової влади, з розвитком реформи, але, на жаль, зміни на собі я відчуваю тільки на гірше.
Я молодий спеціаліст, молода дівчина, яка живе від рідного дому більше 600 км, зі своїми рідними я бачусь 4 рази на рік, і це в кращому випадку. Молода людина, яка потребує догляду за зовнішнім виглядом, засоби гігієни, ще я хочу розвиватися, відвідувати конференції, культурні місця, і в кінці кінців я хочу достойно харчуватися та купляти собі одяг. Просто подивіться на мою роздруківку по зарплаті і подумайте, як можна жити нормально на такі гроші, працюючи лікарем??? Вже не кажучи, що я як звичайна людина можу захворіти і витрачаю гроші на ліки.
Лікарня у зв’язку з новою реформою не має можливості надалі платити оренду мого житла, а це ще плюс витрати з моєї і так невеликої заробітної плати. Чекаю рішення районної влади, яка, зі слів головного лікаря, має вирішити це питання. Тоді для чого 6 років вчитися в університеті, 2 роки в інтернатурі, їхати з рідного міста в чужу область, щоб потім виживати на мінімалку?
Я люблю Волинь, я на собі переконалась, що тут є добрі і хороші люди, дякую всім моїм пацієнтам, які довірили мені своє здоров’я та життя, дякую всім, хто підтримував мене,дякую вам. Але, на жаль, в моїй голові виникають думки піти з нашої лікарні та з медицини взагалі».
