Фото Reuters
В Україні швидкими темпами зростає кількість випадків на захворювання коронавірусом. Ми, як і весь світ, сидимо на карантині та, затамувавши подих, слідкуємо за статистикою. Наразі маємо можливість вивчити та зважити досвіди інших країн для того, щоби визначитися із власною стратегією. Спойлер: найкраще буде запровадити масову діагностику. Особливо актуальним це питання постає у світлі новин про виділені ООН Україні кошти на боротьбу з коронавірусом — аби не пустити їх на вітер, та новини про запуск цифрових інструментів для запобігання поширення вірусу.
Якщо раніше звістки про неймовірну кількість жертв приходили з Китаю, то потім в епіцентрі епідемії опинилася Італія. Нині найбільше смертей і випадків інфікування у Іспанії.
ІТАЛІЯ
Фото Time24 News
Існують зрозумілі причини, чому ситуація на Апеннінському півострові набула таких загрозливих масштабів. Тут проживає найстаріша в Європі нація, де громадян старше 65 років майже чверть. До того ж, частково висока смертність — ще і питання статистичних обрахувань. У багатьох прямою причиною смерті дійсно вказують виключно коронавірус, хоча при цьому вони мали інші серйозні проблеми зі здоров’ям. У певних регіонах надати допомогу усім просто немає можливості. Ліжок у лікарнях та апаратів для штучної вентиляції легень не вистачає. Ще одна проблема — тестування. Визначити, чи уражена людина, можна лише за наявності серйозних симптомів. А тому чимало людей залишаються не під наглядом і продовжують переносити хворобу. Попри те, що Італія була однією з перших країн, що ввели заборону на в’їзд громадянам Китаю, це не особливо допомогло в боротьбі з хворобою.
ІСПАНІЯ
Фото Pagenews.gr
Загалом, італійський сценарій дуже релевантний і для Іспанії. Тут теж охоче обіймалися та цілувалися при зустрічі, проводили масштабні зібрання людей (що, у принципі, не дивно, адже стрімкому поширенню вірусу передували марші до Міжнародного жіночого дня). А ще майже добігла кінця і без того лагідна іспанська зима, тож усе більше людей просто не залишалися вдома, в проводили час надворі.
Спочатку, як і в Італії, до карантину ставилися скептично і започаткували його лише в декількох місцях. А потім ситуація вийшла з-під контролю.
Обидві південноєвропейські країни мають багато спільного: зокрема, проблеми з економікою. Вони з великими труднощами долали наслідки кризи 2008 року, в обох державах за останні роки політичні зміни були аж занадто різкими та драматичними (хоча б згадати посилення сепаратистських тенденцій в Каталонії та прихід до влади популістського руху «5 зірок» в Італії).
Як наслідок, чимало видатків, у тому числі, і на медицину, були скорочені. До цього можна також додати дуже зрозумілі для нас проблеми низького доходу населення, неможливості звернутися вчасно до лікарень, корупції та некомпетентності місцевих органів влади й нерозуміння ситуації (як наслідок некомпетентності тих самих місцевих органів влади). Це — одна з причин, чому країни не запровадили систему раннього тестування, що могло б суттєво уповільнити масштаби поширення хвороби.
Крім того, в Іспанії питання медичного забезпечення перенесено на місцевий рівень, що означало диспропорцію у фінансуванні та різний рівень готовності до ситуації. Звідси – недостатня забезпеченість засобами для вентиляції легень і персонального захисту для лікарів, включаючи маски, респіратори, одноразові рукавички тощо. Сюди ж додати і відносно слабку координацію між лікарнями в різних провінціях та муніципалітетах, де одні лікарні залишалися фактично відрізаними від можливої допомоги з обладнанням чи людськими ресурсами. Наприклад, як зазначають іспанські лікарі, тривалий час вони не могли замовляти системи тестування без отримання відповідної на це згоди з боку управлінських органів. Це було втратою часу. І це при тому, що в Іспанії все ж якісна система охорони здоров’я і відносно менше людей похилого віку.
Чи є ще якісь причини, тому в Іспанії захворювання на коронавірус набуло таких масштбаів? Є і певні культурні особливості, релевантність яких ми можемо поставити під сумнів, але про які варто згадати. Згадати варто і про традиційну для країн сієсти культуру нічого життя. Дуже важко переконати величезну кількість людей у тому, що вдома потрібно сидіти постійно. Крім того, свою роль зіграли і десятиліття диктатури, який в Іспанії ще досить добре пам’ятають. Як наслідок, введення заходів на обмеження пересування, закриття важливих інфраструктурних об’єктів сприймалося суспільством, м’яко кажучи, без особливого ентузіазму.
Нині Іспанія продовжує відчайдушно боротися з епідемією.
ПІВДЕННА КОРЕЯ
Фото The US Breaking News
Південна Корея у цей дайджест увійшла не просто так. Країна демонструє справжню історію успіху в подоланні коронавірусу. Із населенням у 50 мільйонів людей та надзвичайно високою щільністю населення, вона змогли переломити хід епідемії. Від піку у 909 випадків 29 лютого тут постійно спостерігається спад. Яким чином? Та ще й без масового закриття публічних місць та карантинних заходів для громадян, які уряд Південної Кореї вважає не найбільш дієвими заходами.
За успіхом стоїть одна з найкраще організованих та найдорожчих систем тестування, поєднана з багаторівневими заходами по ізоляції як інфікованих, так і тих, хто опинився в зоні ризику чи контактував з ними. У Південній Кореї протестували рекордно велику кількість людей — більше 270 000 (більше лише в невеликому Бахрейні).
Крім того, у країні проводили розслідування щодо кластерів захворювань, тобто ряду ідентичних обставин поширення, як наприклад, релігійні зібрання тощо. Якраз у Південній Кореї це і був класичний випадок. Більшість інфікованих так чи інакше були дотичні до Церкви Ісуса Сінчхонджи — месіанського релігійного руху, що має у країні досить сумнівну репутацію.
Деякі кроки уряду могли б в інший час видатися класичною ситуацією «Великий брат слідкує за тобою». Після кожного підтвердженого випадку всі контакти пацієнта відслідковувалися за допомогою кредитних карток, відеонагляду, у тому числі з мобільних телефонів. На урядових веб-сайтах потім опубліковували відповідні дані та оповіщення про те, що в районі їх проживання чи роботи перебувало джерело зараження.
Як уже зазначалося, у країні провели більше тестувань, ніж будь-де у світі. Крім того, чимало спеціальних місць для цього обладнані так, щоб медичні працівники з потенційними пацієнтами не перетиналися. Щоб зрозуміти, наскільки це правильне рішення: близько 14% інфікованих в Іспанії — медики. Безумовно, система раннього оповіщення та запобігання вірусу — дорога. Однак в умовах глобального карантину та масового закриття виробництва такі заходи можуть виправдати себе і стати прикладом у країнах, де ситуація ще не набула загрозливих масштабів.
ІНША ТАКТИКА: ВЕЛИКОБРИТАНІЯ ТА НІДЕРЛАНДИ
Фото Reuters
У Британії та Нідерландах уряди ухвалили рішення також не зачиняти все та всіх на карантин. Тут вважають, що це лише зашкодить економіці та морально-психічному здоров’ю громадян. Натомість тут пропонують ввести модель «колективного імунітету», що передбачає, простими словами, можливість аби на вірус перехворіло якомога більше людей. На думку деяких фахівців та політиків, вірус усе одно не зупинити. Його треба просто пережити, у буквальному сенсі. Урешті-решт, дана стратегія має призвести до вироблення колективного імунітету. Це тривалий процес, однак він допоможе пережити його більшій кількості людей, а також не дозволить бути повністю поглинутими тяжкими економічними наслідками повного знерухомлення робочої сили та потужностей.
Щось схоже, але не називаючи таку поведінку концепцією відкрито робить і Швеція. Однак 22 березня прем’єр-міністр країни Стефан Левен звернувся до громадян і проханням усе ж дотримуватися правил карантину та зауважив, що жорсткіші заходи по боротьби з вірусом не можна виключати.
Тож зараз у світі продовжують випробовувати різні механізми для стримування коронавірусу. Деякі з них більш успішні, деякі ще не проявили себе. У будь-якому разі, слід пам’ятати, що вірус паніки сильніший, а ще — що торкнеться він усіх. У нашій з вами компетенції не вводити в оману себе. Тому бережіться і будьте здорові.
