Колишній льотчик Луцького аеродрому Віталій Синельников виявився агентом російської розвідки. Зловмисника затримали, коли він намагався на замовлення російської розвідки вивезти ціле портфоліо.
Про це повідомляє ТСН.Тиждень.
«Позаду мене розташований режимний об’єкт Військово-повітряних сил. Саме щодо цього об’єкта наш фігурант збирав інформацію з метою передачі іноземній стороні», – каже помічниця начальника УСБУ у Волинській області Іванна Поліщук.
З 2004 року Луцький аеродром стояв в “замороженому стані”, але через анексію Криму та початку військового конфлікту на Сході України, аеродром був відновлений. База була передана авіабригаді, що була виведена з Криму. На сьогодні, на базі, знаходяться бомбардувальники Су-24 та винищувачі МіГ-29.
«Сукупність даних, які збирав наш фігурант, яка б потрапила до іноземної сторони, могла б бути використана іноземною стороною для проведення терористичного акту на території цього режимного об’єкта», – пояснює Поліщук.
Агент передавав російській стороні детальний маршрут для диверсійної групи, яка мала атакувати склади з боєприпасами, координати цілей.
«Я говорити нічого не буду, це не в моїх інтересах говорити», – каже підозрюваний агент російської розвідки Віталій Синельников.
Затриманий – колишній льотчик, служив на авіабазі до 2004 року, був тут одним із найкращих штурманів-бомбардувальників. Проте, виявляється, ненавидів країну, якій давав присягу.
«Це хохли… ти ж просто росіянин, такий же, як я. Ми мислимо по-іншому, а хохли… їм коли ж*пу припече, тоді думають», – каже Синельников у перехоплених телефонних розмовах.
У поле зору контррозвідки Синельников потрапив від самого початку війни. Колишній штурман створив цілу мережу інформаторів. Майже не ховаючись, вербував собі агентів серед авіаторів.
Але деяких своїх інформаторів Синельников використовував, як то кажуть, втемну. Вони стверджують: і гадки не мали, що працюють на Росію.
«Це було вивідування інформації з чіткими запитаннями “мєжду строк”. Збір інформації на рахунок стану військового об’єкта та військової техніки», – каже один із українських військових.
Агент сподівається, що куратори його витягнуть з буцегарні. Наприклад, обміняють на українських військовополонених.
«До Росії – ні, а в «ЛНР» поїхав би, у мене ж там батьки… Це треба обговорити з родиною. Якщо в «ЛНР», то так. У Росії нема чого робити», – коментує Синельников можливий обмін.
Контррозвідники переконані: арешт цього агента не скасовує планів противника щодо критично важливої авіабази. Єдине, що залишається військовим льотчикам, – позбутися вразливих місць, про які вже стало відомо російській розвідці. І не дати більше ворожим очам проникнути на стратегічний об’єкт.
