Боярський Валерій Федорович вже три роки працює головою потужної Зоборольської ОТГ, до складу якої 4 сільських ради: Заборольська (села Забороль, Антонівка, Великий Омеляник, Всеволодівка, Олександрівка), Боголюбська (села Боголюби, Богушівка, Тарасове), Одерадівська (села Одеради, Городок, Сьомаки), Шепельська сільська рада (села Шепель, Заболотці, Охотин). Народився чоловік 7 грудня 1966 року в селі Гірки Любешівського району Волинської області. Валерій Боярський родом з багатодітної родини, його батьки все життя пропрацювали у колгоспі, тож чоловік ще із дитинства знав що таке фізична праця. В “нульових” нинішній очільник Заборольської ОТГ займався підприємницькою діяльністю, чому присвятив 15 років життя, а далі почалась політична кар’єра – Валерій Боярський у 2010 став депутатом Заборольської сільскої ради, у 2015 році там же його обрали сільським головою, а через 2 роки після реформи децентралізації – головою Заборольської об’єднаної територіальної громади. Отож журналісти видання Волинь infa прийшли поспілкуватись із очільником Заборольської ОТГ та розпитати його про життя громади, особисте та плани на майбутнє.
З чого починається ваш робочий день?
О 8 ранку прокидатись – це вже пізно. Я б не сказав, що я “рання пташка”, але спати довго в такому віці, мабуть, що шкідливо. Ранок в мене починається з водних процедур, обливаюсь холодною водою, далі – зарядка, а потім легкий сніданок і до праці!
Чому ви проміняли підприємницьку діяльність на посаду голови Заборольської ОТГ?
Люди доручили мені цю роботу чи навіть “взяли” мене на цю роботу, тому я тут. Я також чув багато таких питань, що от там залишив, сюди прийшов, на що я відповідаю, що в крайньому випадку хоч там втратив, але тут знайшов. Що тут знайшов? Те, що бачу плоди своєї роботи. Наприклад, те саме просте, елементарне асвфальтування дороги, вуличне освітлення і ще багато чого. Ці зміни зараз бачу не лише я, а й люди. Ними буду користуватися не лише я, але й діти і, сподіваюсь, онуки.
В якому стані були населені пункти, якими ви зараз керуєте, після попередників? Чи важко було на початку?
Я скажу коротко: не належу о тієї категорії людей, які “хаять” попередників. Прийшов, став, закатав рукава і працюю. Я знав куди і на що йду, а тому свідомо прийняв таке рішення.
Звідки взялось бажання стати головою ОТГ? Адже це велика відповідальність.
Люди запропонували, я погодився. Потім виграв вибори одні і другі, тож тепер працюємо. Я не знаю, чому обрали саме мене, але певно, щось побачили в мені, якщо довірили таку посаду. Взагалі я переїхав в Забороль ще в 96-му році, ми зробили дорогу власними силами, двічі здавали кошти разом з людьми (кілометр від центральної дороги), потім до себе 400 метрів дороги разом з сусідами робили, займався питаннями освітлення нашої вулиці, електропостачанням та проведенням газу. Але про це ніде ніхто не писав, просто люди знали та й все. Це все робилось для себе і для людей. Може, люди щось побачили в мені, бо я і сам не раз ставив собі питання: “А чому саме я?”
Чи були у вас конфлікти з конкурентами під час виборів на почаду голови Заборольської ОТГ?
Я людина дружелюбна і мирна, тож вважаю, що все вирішується шляхом переговорів. А робота конкурентів нехай залишається на їхній совісті.
Ви виконали всі передвиборчі обіцянки?
Всі обіцянки передвиборчі виконати практично неможливо. От наприклад – зробити дороги. Такими темпами, як ми зараз робимо дороги, то треба ще років 5. За крайні 2 роки ми зробили 10 кілометрів доріг по громаді, так само вуличне освітлення. Тож ми планово рухаємось в цьому напрямку.
Пригадайте, що саме ви обіцяли виборцям?
Благоустрій, в першу чергу: ті ж самі дороги, освітлення, гімнастичний зал (в Боголюбській ЗОШ, – ред.) і школа (в Заборолі, – ред.) – все, що людям треба, бо ж перед виборами спілкувався з жителями усіх сіл, тож знаю практично кожну вулицю і потреби мешканців. Тож зараз чудово орієнтуюсь в 14 селах і поступово всі ці плани виконуються. Єдине, що люди хочуть, щоб вирішували першочергово їх проблеми, що стосуються їхнього населеного пункту, або тих, що поблизу ну і все відразу. Намагаюсь донести до людей, що зробити все і відразу неможливо, але хто розуміє, а хто ні. І взагалі хочу звернути увагу, що такого слова як “обіцяю” я не вживав, було слово “плануємо” або “хочемо зробити” і практично все е зараз і робиться.
Розкажіть про свою сім’ю, вони підтримували вас у рішенні стати головою ОТГ?
У мене є дружина Світлана, син Євгеній, донька Катерина і онучка Софія. Вони мене звісно підтримували. Сім’я у мене звичайна: діти вже мають свої родини, дружина працює у страховій компанії.
Моя кохана – це моя колишня однокласниця з паралельного класу, ми з одного села і фактично з однієї вулиці. Знаємо один одного з малечку, проте наші долі поєднались після того, як ми обоє вже закінчили навчання після школи. Зустрілись ще раз в дорослому житті і одружились. Все дуже просто – майже без романтики (сміється, – ред.). Першим у нас народився син, коли мені було 23 чи 24 роки. Син мій виріс і став юристом, відразу після закінчення університету працював у виконавчій службі у Луцьку, зараз займається підприємницькою діяльністю. Донька Катерина закінчила столичний лінгвістичний університет і працює зараз в Києві по спеціальності. Вийшла заміж минулого року.
Ваш річний дохід згідно крайньої декларації становить трохи більше 230-ти тисяч гривень. Ви задекларували подарунок сину – 100 тисяч гривень. Як при таких доходах вдалося зібрати цю значну суму грошей для подарунку?
Ще раніше у мене були грошові заощадження, то і подарував з цих грошей. Навіть не подарували, а просто допомагаємо сину з будівництвом, йому треба зараз кошти.
Ваша дружина також задекларувала 70 тисяч гривень у подарунок сину, при сумі річного доходу трохи більше 50 тисяч гривень.
Також з цих відкладених коштів, тож не із зарплати, так навіть математично не виходить (сміється, – ред.). Збереження ще залишились від того, як я займався підприємницькою діяльністю.
У вас є 10 земельних ділянок у Заборолі. Для чого вам стільки?
Земля – це годувальниця в селі. Нам дали участок під забудову у 1991 році. Але на землі я працюю ще з дитинства, тато хворів наскільки я пам’ятаю, я був маленьким і через це довелося з самого малечку пізнати, що таке фізична праця. Я цього не соромлюсь і досі.
Ви підтримуєте земельну реформу?
Важко сказати одним реченням. Я вважаю, що земля – це стратегічний об’єкт в державі і вона повинна належати їй і всьому народу, а не комусь конкретно. Земля – це природнє багатство і надбання нації, держави, таке моє бачення.
Але ж багато хто і раніше продавав землю, обдурюючи державу. Реформа, по суті, робить продаж землі законним і дозволяє державі отримувати з цього прибуток до казни за рахунок податків.
Треба може порушників закону покарати спочатку, а не під них підлаштовуватись?
Чи достатньо в заборольскій ОТГ землі для АТОвців та громадян, які мають право на безоплатне отримання земельної ділянки згідно Земельного кодексу України?
Для АТОвців – достатньо, а для людей, які по закону можуть розраховувати на земельні ділянки, звичайно, що немає. Тому що, ви знаєте, що кожен громадянин України має право на безоплатне отримання сільськогосподарської землі до 2-х гектарів, під будівництво – до 25-ти “соток”, під дачу – до 12-ти “соток” і під гараж до 1-ї “сотки”. Тобто, якщо люди звернуться, то такої землі в нас немає. І взагалі по Заборольській ОТГ практично вся земля “розпайована” або знаходиться у власності людей. Але всіх учасників АТО з нашої громади землею ми забезпечили.
Поділіться планами на майбутнє.
Продовжувати ту роботу, яку почали 4 роки тому: благоустрій інфраструктурних об’єктів, розвиток абмулаторії, треба привести її в гарний вигляд, реконструкція Заборольської школи, плануємо цього року перекрити дах в Одерадівській ЗОШ. Дуже багато в нас роботи і проектів, які чекають своєї реалізації.
