Залишитися в живих: чому малокомплектна школа на Волині бореться проти закриття : Волинь Infa

Історія директорки сільської школи про закриття і реорганізацію закладу освіти.

Минулого року новина про закриття малокомплектних сіл сколихнула всю країну. За словами Ганни Новосад, МОН не має повноважень закривати заклади освіти. Таке рішення має прийняти місцева громада або органи влади.

Про це йдеться на сайті Всеосвіта.

У міністерстві наголошують, що йдеться про оптимізацію мережі шкіл. Однак, рішення про закриття освітніх закладів, в яких навчається мало учнів, викликало негативну реакцію у суспільстві. Користувачі фейсбуку щоразу лишали гнівні коментарі:

Іван Попенко: «Для чого ремонтувати дороги між селами, виділяти кошти на сільські школи, коли їх можна просто закрити…. Село “вимре”, землю продадуть. Політики переживають за економіку!!!».
Олена Дрига: «А всім іншим школам кінець, а куди ви подінете вчителів, як мотлох непотрібний у смітник? Дуже гарна реформа кінця освіти!!! Як казав мультяшний герой: “Ну, и молодцы же мы!”».
Станіслава Григоренко: «Реформування освіти, особливо сільської освіти проводять люди, які не мають ніякого уявлення про неї взагалі. І це страшно».

Редакція «Всеосвіти» вирішила знайти школи, які підпадають під закриття, і дізнатися, як вони борються за збереження свого закладу.

***

Загальноосвітня школа І-ІІ ступеня cела Звози Ківерцівського району Волинської області є однією з багатьох шкіл в Україні, яку мали закрити. Та на громадських слуханнях місцева влада повідомила керівництву школу про реорганізацію закладу з ІІ ступеня у початкову ланку. Що відбувалось далі – «Всеосвіті» розповіла директорка Алла Вікторівна Яценюк.

Наш освітній заклад є школою І-ІІ ступенів, де навчається 58 учнів. У нас немає класів-комплектів, лише один клас має наповнюваність менше 5 дітей, у яких форма навчання – педагогічний патронаж.

Педагогічний патронаж – така форма передбачена для учнів, які за станом здоров’я не можуть відвідувати школу щодня, перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров’я або потребують навчання біля лікарняного ліжка. Також вона пристосована до потреб учнів, що здобувають початкову та базову освіту у школах сільської місцевості, в яких через малокомплектність (менше 5 учнів на клас) не може бути організоване навчання у закладі (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16).

У школі працює 14 вчителів, з них 4 є сумісниками з інших закладів освіти нашої ОТГ, в яких мале тижневе навантаження. Може виникнути запитання, чому така кількість вчителів на таку кількість дітей. Це тому, що вчителі читають предмети за фахом.

У минулому році нашу школу хотіли закрити через нестачу освітньої субвенції. Про це нам повідомили у березні 2019 року. Та на громадських зборах батьки з цим рішенням не погодились. Ми звертались за допомогою до депутатів нашої ОТГ і до депутата Верховної ради, і до засобів масової інформації. У кінцевому підсумку питання про закриття нашого закладу не було винесене на розгляд сесії, хоча проєкт про ліквідацію закладу вже був оприлюднений на сайті ОТГ.

У грудні 2019 року за ініціативою голови ОТГ відбулися громадські слухання, на яких було сказано, що нашу школу хочуть реорганізувати з ІІ ступеня у початкову, знову ж через нестачу освітньої субвенції.

Відповідно до формули розподілу субвенції на наше ОТГ – наповнюваність класів має складати не менше 21 учня для того, щоб вистачало освітньої субвенції. Її не вистачає не лише нашій школі, а взагалі по всій ОТГ. Лише три школи нашої громади мають достатню наповнюваність.

У цьому році йдеться про реорганізацію ще однієї школи у нашій ОТГ, а що далі? Реорганізують чи закриють всі заклади, в яких немає 21 дитини у класі?

Неодноразово чуємо скарги від батьків, чому держава не вкладе гроші спочатку в той освітній заклад, куди збирається перевести дітей, зробити там належні умови, матеріальну базу і дороги, щоб учням було комфортно доїжджати. Мабуть, реформу треба починати з того, що треба передусім створити належні умови, а тоді вже закривати школу.

Якщо школу реорганізують, – то лишиться лише початкова ланка, і звільняться понад 5 педагогів. Альтернативну роботу їм ніхто не пропонує.

Серед нашого педагогічного персоналу працює 8 учителів з вищою кваліфікаційною категорією, серед яких 1 учитель-методист, 5 мають звання «старший учитель», також є 1 вчитель з І категорією, 2 – ІІ категорію, 2 – спеціалісти, 1 – бакалавр. Учителі нашої школи неодноразово брали участь у районному конкурсі «Вчитель року» і навіть здобували перемогу. Педагогічні працівники щорічно представляють власні роботи на районному конкурсі «Творчі сходинки педагогів Ківерцівщини» та були учасниками обласного етапу цього конкурсу. Також вони є учасниками інших конкурсів, науково-практичних конференцій, семінарів, друкують власні матеріали у різних педагогічних виданнях.

Якщо цих учителів звільнять, а залишиться початкова школа, то все одно потрібно буде утримувати приміщення школи. Але ще треба організувати довіз дітей. Шкільний автобус є у сусідньому селі. Батьки ж не бажають, аби їхні діти навчалися у цій школі, бо там умови не кращі, ніж у нас.

Є ще школа у м. Ківерці, що в 10 км від с. Звози, але дорога до закладу у поганому стані. Хіба це буде економією, якщо водію потрібно платити зарплату, вихователю, який супроводжуватиме учнів до школи, утримувати автобус, відремонтувати дорогу тощо. А ще ж має бути вихователь групи продовженого дня, тому що у дітей у різний час закінчуватимуться уроки.

На утримання нашої школи витрачається небагато коштів. Приміщення невеликі й опалення у нас пічне. У сусідніх школах на опалення кабінетів за місяць витрачається та сума коштів, якої нам вистачає майже на весь опалювальний сезон.

Так, у нашій школі немає спортивного залу, але у зимовий період учителі можуть обирати модулі: настільний теніс, гімнастику з елементами акробатики, аеробіку, відповідно до нашої матеріальної бази. А влітку школярі займаються на вулиці, на спортивному майданчику. У нас немає їдальні, але це не є такою нагальною проблемою. Батькам набагато вигідніше дати їжу дітям з собою, аніж щодня із сімейного бюджету виділяти по 20 гривень. В основному, у нас навчаються діти із багатодітних сімей, тож батькам такі обіди обійдуться у чималеньку суму.

Батьки наших учнів багато вклали в саму матеріальну базу школи і допомагають з ремонтними роботами. Завдяки нашим проєктам, поданим до різних фондів, були замінені усі вікна та вхідні двері на металопластикові, також у минулому році були замінені усі старі дошки на сучасні магнітні.

Наша школа будувалась у декілька етапів, останній з яких був у 2008 році. Приміщення охайні, чисті, завчасно робимо ремонт. І реформа НУШ нам трішки допомагає. Ми розуміємо, що закрити школу можна легко, але потім її відкрити…