Населення України «старіє», значна частина працездатних молодих людей виїжджає за кордон, тому в державному Пенсійному фонді створюється дефіцит, і його доводиться дотувати з держбюджету. Солідарна система пенсійного забезпечення не може забезпечити українцям прийнятні пенсії.
У більшості розвинених країн існує трирівнева пенсійна система, яка зазвичай включає виплати з бюджету або державного пенсійного фонду (це солідарна система, або перший рівень), виплати з фондів або інших фінансових установ, куди за принципом накопичення вносили внески за своїх працівників роботодавці або вони самі (обов’язкова накопичувальна система), і виплати від фінансових структур, куди люди робили добровільні фінансові внески під час роботи (добровільна накопичувальна система).
Про необхідність введення багаторівневої системи пенсійного забезпечення в Україні йдеться вже давно. Фахівці давали рекомендації змінити пенсійну систему ще на початку 2000-х. В останні 10 років в Раді було зареєстровано кілька законопроектів з цієї теми, але далі розмов справа не дійшла.
У минулому році, 27 грудня, у Верховній Раді було запропоновано новий законопроект (№2683), який може дати старт введенню другого рівня пенсійного забезпечення – загальнообов’язкового накопичувального.
Пенсійне казначейство
Структура обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, згідно із законопроектом, буде досить складною. Гроші громадян, сплачені у вигляді внесків на загальнообов’язкове накопичувальне страхування, будуть надходити в Пенсійне казначейство. Цю юридичну структуру повинен створити Кабмін у вигляді юридичної особи публічного права. Управлятися Пенсійне казначейство буде відразу двома структурами. Вести (адмініструвати) рахунки учасників обов’язкової накопичувальної системи буде якийсь залучений Центральний адміністратор. А управляти справами Пенсійного казначейства (тобто, контролювати його діяльність) буде Рада Пенсійного казначейства в складі 5 чоловік, які будуть обрані на конкурсній основі.
Незважаючи на те, що гроші українців будуть надходити в Пенсійне казначейство, розпоряджатися ними ця структура права не матиме. Законопроектом також передбачено, що Пенсійне казначейство буде існувати на відрахування з пенсійних коштів – але не більше 0,1% від вартості накопичених активів (а в перші два роки існування його витрати будуть покриватися державою).
Всі перераховані працівниками гроші Пенсійне казначейство буде передавати на заощадження в банки-зберігачі. Там кошти не будуть лежати мертвим вантажем, чекаючи, поки їх власник не вийде на пенсію. Щоб гроші українців не знецінилися, їх змусять працювати і обростати відсотками.
Розпоряджатися зібраними коштами в період їх зберігання будуть компанії з управління активами та недержавні пенсійні фонди. Працівник зможе сам вибирати, кому довірити свої гроші. А також вирішувати, як власне повинні використовуватися його гроші, тобто вибрати пенсійний портфель: збалансований, консервативний, або динамічний. Форма майбутніх пенсійних виплат теж може бути різна: одноразові, прискорені, програмні, довічні.
Завдання Пенсійного казначейства – допомогти працівнику з вибором управителів і пенсійного портфеля, а також розподілити його гроші між декількома компаніями-управителями (диверсифікувати).
«Пенсійне казначейство призначене в першу чергу для осіб, яким з певних причин буде важко визначитися з вибором того чи іншого фінансового інституту (авторизованої компанії з управління активами або авторизованого недержавного пенсійного фонду) і який на конкурентних засадах залучає інших суб’єктів ринкової інфраструктури (компанії з управління активами та зберігачів) для забезпечення ефективного інвестування і захисту коштів учасників», – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Розмір накопичувального внеску
У законопроекті №2683 йдеться, що відрахування на обов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення будуть робити і роботодавці (крім ЄСВ), і самі працівники. Роботодавці зобов’язані будуть перераховувати 2% від розміру заробітної плати співробітника, а кожен працюючий українець – мінімум 1%, а якщо є бажання – і більше. Роботодавець буде зобов’язаний також пропорційно доповнювати внески працівника власними внесками в розмірі до 5% від суми заробітної плати такого працівника.
Відзначимо, що, на відміну від чинної солідарної системи, при накопичувальній системі внески є власністю людини, яка їх платила. Вони надходять на його персональний рахунок, право користування ними наступає тільки після виходу на пенсію. А в разі смерті людини ці гроші переходять до його спадкоємців (законопроектом передбачено, що вони отримають одноразову виплату).
Однак, обов’язковими відрахування на накопичувальні пенсії будуть тільки у найманих працівників. Підприємці та інші самозайняті люди будуть платити такі внески лише в добровільному порядку.
Чи не знеціняться накопичені пенсійні гроші
Економісти по-різному оцінюють введення обов’язкового пенсійного накопичення. Так, президент інвестиційного фонду «Універ» Тарас Козак вважає, що це дозволить збільшити розмір пенсій для тих громадян, які будуть робити відрахування в систему обов’язкового накопичувального страхування.
«Цей законопроект тільки внесений, і він ще напевно зазнаватиме змін. Так що поки я можу сказати тільки одне: добре, що він внесений в Раду. Впровадження другого рівня пенсійного забезпечення, обов’язкового накопичувального, давно стоїть на порядку денному, фактично з 2003 року. І відсутність такої системи – велика проблема в декількох аспектах. По-перше, без накопичувальної системи пенсіонери не можуть жити заможно. В умовах старіння населення, економічних криз, виїзду за кордон працездатного населення коштів у Пенсійному фонді не вистачає, і його треба дотувати з бюджету. Тобто солідарна система сама по собі не працює. У всіх країнах вже зрозуміли, що солідарна система не може забезпечити більш-менш гідну пенсію. Потрібен комплекс з декількох видів пенсій. По-друге, накопичувальні пенсії – це «довгі» і дешеві гроші в економіці. У нас ось погані дороги, старі комунікації – вся інфраструктура міст зношена на 100%. Їх треба міняти, але де взяти на це гроші? У держави таких грошей немає. А залучати інвестиції – дорого, адже водогін або каналізація окупаються лише за 20 років. У багатьох країнах світу використовують на ці цілі гроші пенсійних фондів, які мають «довгі» гроші, тобто які люди платять роками і десятиліттями, але не використовують їх. До того ж це дешеві гроші. Тобто якщо інфляція 2%, пенсійний фонд готовий розміщувати ці гроші під 3-4%. Такі дешеві гроші більше взяти ніде. А так, з одного боку, громадянин матиме більш надійну інфраструктуру і ще й доходи на свій внесок », – зазначає Тарас Козак.
У той же час економіст-аналітик Борис Кушнірук не так позитивно оцінює нововведення. А більш надійними і вигідними вважає пенсійні вклади, які точно не «згорять», наприклад, в нерухомість.
«Я був і залишаюся прихильником впровадження накопичувального рівня, але виключно як добровільного. Тому що фактично це буде новий обов’язковий податок, а нам потрібно зменшувати тиск на бізнес і на населення, щоб не було спроб ховатися від офіційного працевлаштування. Дворівнева система була б краще. Причому я також прихильник того, щоб обов’язкові внески були знижені до мінімуму. При цьому, звичайно, треба розуміти, що держава не зможе забезпечити громадянам якусь гідну пенсію, це нереалістичне завдання в умовах, коли кількість працюючих скорочується по відношенню до пенсіонерів. Це загальносвітова тенденція, властива більшості розвинених країн. Держава повинна брати на себе зобов’язання гарантувати тільки певний мінімум. Тому що коли людина вступає в пенсійний вік і у нього немає накопичених коштів, держава все одно зобов’язана йому платити якийсь мінімум. Але при цьому потрібно створювати систему стимулів, щоб люди самостійно накопичували собі на пенсії. Причому я прихильник, наприклад, такої форми накопичення, як внесок у власну нерухомість. І це згодом має приносити людині дохід: він може здавати свою нерухомість в оренду, може її продати і отримати гроші. І таким чином він буде мати більш гарантований дохід, ніж пенсійні фонди або страхові компанії, які можуть збанкрутувати і залишити людину ні з чим », – пояснює Борис Кушнірук.
