Напередодні Водохреща, завершального свята новорічно-різдвяного циклу, у громадських місцях Луцька найчастіше звучить питання: “А ти пірнатимеш в ополонку?”.
Журналісти “Волинь Infa” також вирішили дізнатися думку містян з цього приводу. Цікаво, що їхнє бачення та сприйняття такого дійства кардинально різниться.
ЧИ ПІРНАТИМЕТЕ В ОСВЯЧЕНУ ВОДУ НА ВОДОХРЕЩА? ЯКІ МІРКУВАННЯ З ЦЬОГО ПРИВОДУ МАЄТЕ ЗАГАЛОМ?
Олексій: “Маю великий власний досвід пірнання в ополонку. Але мене відверто бентежить та кампанія, яка відбувається на Водохреща. По-перше, до християнства це має досить віддалене відношення – ближче до язичництва. По-друге, не у всіх здоров’я дозволяє такі стресові процедури. Наприклад, якщо у людини є якась прихована проблема з серцем, вона може дуже швидко “віддати Богу душу“.
Віктор: “Я, прочитавши Отче наш, заходжу в ополонку, і прошу здоров’я, і отримую те, чого прошу. Тепер і дружина з старшими дітьми почали. І дійсно, хворіти стали менше. Але кожен сам вирішує для себе, у що вірити“.
Наталія: “Якщо вже придумали присвятити особливий день для згадки про хрещення Ісуса Христа і зробити з нього свято, то не треба було перекручувати його з язичництвом, як це зроблено й підтримується нині в вигляді особливого освячення води й надання їй надможливостей, які належать тільки Ісусу. І цим самим відводять людей від головної суті цієї події! І цим самим зневажається жертва Христа – вже тепер не Христос прощає від гріхів, а вода що змиває їх, і вона є свята!“.
Катерина: “Єдине, що може бути від такого купання – то відморожені почки. Добра я там не бачу. Хочеш вірити у Бога – вір. Роби добрі справи, а не страдай фігньою“.
Дмитро: “21 століття… Якщо у когось вавка в голові або хоче собі віку вкоротити, то хай хоть у соляній кислоті купається, а ніяких гріхів не змиєш. Думати треба головою і жити по-людськи.
Все людині дається від Бога по вірі. Але те, що велика Агіасма має цілющу силу – є фактом підтвердженим научно. ( Фільм ” Вода” ) І гірше від купання точно не буде, але не голими і не випивши спиртне ! Не можна оскверняти святиню“.
Думка більшості опитаних збігається з офіційною позицією Православної Церкви України:
“Протягом останніх років 19 січня під час або після Великого водосвяття все частіше спостерігаємо таку картину: у водоймах влаштовуються масові пірнання й купання з метою «змити гріхи» в освяченій воді. Улюблені брати і сестри, обмивання в ополонці на Водохреща ніяким чином не призводить до духовного очищення і не «звільняє» від гріхів! Жодного церковного припису для звершення такого дійства немає і, як твердять дослідники, в українського народу воно не мало поширення.
Занурення в ополонку ніколи не замінить Таїнства Сповіді та Причастя. Вода не змиває гріхи, бо гріх – це не зовнішня проблема, а внутрішня хвороба душі. І щоб зцілитися від неї, потрібно її спочатку виявити, від щирого серця покаятися та змінитися за допомогою Божою“.
Кілька порад від священнослужителів на Водохреща:
“Немає потреби просити священника «побризкати більше», адже нема поняття «розбавленої святості». Немає потреби запасатися водою у найбільших бідонах чи каністрах – адже той, хто принесе на водосвяття навіть найбільшу банку, але разом із темними помислами і порожнім серцем, не отримає «більшої святості».
Не від кількості води залежить святість і міра отриманих дарів Божественної благодаті, а від того, як ви наближаєтеся до Господа, від вашого способу життя, ваших змін в душі, віри, ваших діл.
І, нарешті: Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір для кожного. Головне – не перетворювати таке купання на якийсь магічний ритуал, привід до пияцтва, гордості чи осудження ближнього – наприклад, того, хто таки вирішив зануритись в ополонку, аби випробувати своє тіло”.