Дружина покійного Олексія Веремійчика Анна написала зворушливий пост про історію їх кохання.
«Це важко, коли весь організм болить, а плакати немає сліз… В цьому не ідеальному світі я прожила 14 сочних, яскравих років в шаленій любові, де попри все розумію, що він оберігав мене в усьому і що його любові, фантазії та піклуванню була поставлена планка максимум. Він розчинявся в нас обох і Боже, як так… я тепер не можу пояснити немає людини і забране відчуття любові і сенс всього пропадає. Хочеться щоб так міцно міцно стиснув і сказав вибачте котинятка. І Боже я зараз так плачу… ми ніколи не були фізично довше один без одно ніж зараз. Всі наші біди, хвороби і проблеми проходили в міцних обіймах. Мені подобалося зранку ловити той погляд коли я ще сплю, а він милується мною і вкладає коси, а я не можу відкрити вії до кінця бо мені здавалось, що я встривожу цей момент. Як тепер без цього жити і за що боротись, у чому сенс без відчуття тепла. І ми невкладались нівякі рамки, бо то була наша шалена і безумна до кінця історія кохання… як писав Льошик в одному з останніх листів мені, ти добралась до мого генетичного коду і я відчуваю ці зміни як маленькі прояви шизофренії немов ти живеш в мені і від цього мені так добре…. Якже болить…ми були як наркотик один для одного… психічно-фізична залежність. То була гармонія сили і слабкості, він відкрив мені все і хороше і погане … Неможу себе вибачити чому його відпустила, відчуваючи все, мені варто було сказати неїдь і він би непоїхав, але я придушила свої почуття і відпустила з посмішкою та обіймами. З того моменту в середині мене пустота, немає відчуття страху просто не бачу ніякого сенсу… нівчому і ніде…», – йдеться у дописі.
Кохання – це глибина.
Це була дуже гарна пара. Такою і залишиться, адже Душа Олексія буде завжди поруч з сім’єю.