В Україні нарешті може з’явитися новий закон, який регулює трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками. До Верховної Ради подано підготовлений урядом законопроект “Про працю”, який має замінити Кодекс законів про працю (КЗпП), що діє з 1971 року. Сайт “Сьогодні” з’ясував головні нововведення законопроекту і розібрався, що в ньому гарного і які моменти можна вважати спірними.
Що замість КЗпП?
Відзначимо, що новий документ за статусом нижче не тільки за чинний, але й за Трудові кодекси, що неодноразово пропонувалися з 2000 року, він є лише законом. Майбутній закон “Про працю” невеликий – в ньому всього 98 статей і вельми об’ємні прикінцеві положення, які вносять зміни або скасовують кілька десятків законів, в тому числі й чинний КЗпП.
Для порівняння: КЗпП налічує 265 статей. Як роз’яснили нам експерти, така лаконічність (менше 100 статей) дозволяє парламенту розглянути законопроект “Про працю” за прискореною процедурою. Документ за дорученням Кабміну підготовлений Міністерством економіки, торгівлі і сільського господарства, якому нещодавно передали з Мінсоцполітики питання регулювання трудових відносин.
Головні положення законопроекту “Про працю”: що збереглося
Безстрокові трудові договори.
Заборона будь-якої примусової праці.
За покликаними на строкову службу або мобілізованими зберігається місце роботи та посада.
Робочий час складає не більше 40 годин протягом 7-денного періоду (таке формулювання відповідає термінології Міжнародної організації праці, зараз – “на тиждень”). Для осіб, зайнятих важкими і шкідливими роботами, і неповнолітніх встановлено 36-годинний робочий тиждень.
Мінімальна зарплата співробітника, який відпрацював повний місяць, є гарантованою і не може бути зменшена. З 1 січня 2020 року вона, нагадаємо, зросла на 550 грн, або до 4723 грн/міс. (Без вирахування податків);
Оплата праці за роботу в нічний час має бути вищою щонайменше на 20%, ніж оплата в денний час.
Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець, решту – Фонд тимчасової непрацездатності.
Щорічна основна оплачувана відпустка не менше 24 календарних днів за кожен відпрацьований рік. Для осіб до 18 років оплачувана відпустка 31 календарний день.
Оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами не менше 126 днів, неоплачувана відпустка з догляду за дитиною – до трьох років.
Заборонене звільнення вагітних і тих, хто знаходяться в декреті, за винятком випадків ліквідації підприємства або смерті фізособи-роботодавця.
Що змінилося?
Докладний письмовий договір між працівником і роботодавцем стає обов’язковим і є основним документом при вирішенні трудових спорів. Зараз зазначено, що такий договір укладається, “як правило”.
У договір працівник має право внести індивідуальні пропозиції щодо штрафів та компенсацій за порушення роботодавцем умов договору (наприклад, затримка зарплати). Але тільки за обопільної згоди сторін.
Скасовано необхідність отримання згоди працівника на його переведення на тимчасову або постійну роботу на тому підприємстві, де він працює, або на інше підприємство, в іншу місцевість.
Випробувальний термін зафіксований щонайбільше 3 місяці. Зараз 1 місяць для робітничих професій, до 3 місяців для фахівців і до 6 місяців – для керівників.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері трудових відносин в залежності від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, сексуальної орієнтації, походження, віку, стану здоров’я і т. ін. Забороняється будь-яке упереджене ставлення у сфері праці і мобінг (цькування), неоднакова оплата праці за аналогічну роботу. Ці положення є і в чинному законодавстві, але розширені, наприклад, в частині моббінга, стану здоров’я.
Трудові книжки переводяться в електронну форму.
Відпустка за власний рахунок збільшена з 15 до 30 календарних днів.
Графік роботи: в межах 40-годинного робочого тижня можливе встановлення гнучкого графіка і віддаленої роботи. Зараз це не врегульовано.
Стало більше різновидів трудових договорів. Сенс їх у тому, що працівникові йде страховий стаж, необхідний для пенсії.
Оплата праці та звільнення:
Встановлено доплату за роботу у важких, шкідливих та небезпечних умовах праці – щонайменше 4% від зарплати.
Скасована натуральна оплата праці за рішенням роботодавця (зерном, цукром і т. ін.), Тільки грошима.
Вводяться різні терміни попередження про майбутнє звільнення: для відпрацьованого щонайменше 6 місяців – за 15 днів, рік і понад – за 30 днів, 5 років і понад – 60 днів, понад 10 років – 90 днів.
Працівника можна звільнити негайно, без його згоди, але сплативши йому подвійну зарплату, наприклад, не за два місяці, а за чотири місяці наперед. Зараз такої норми немає.
Працівника можна звільнити без його згоди, якщо він хворіє не тільки 120 днів поспіль, а й понад 150 календарних днів протягом року. А також якщо він 10 днів не був на роботі і невідомо де він, а зв’язку з ним немає. Зараз треба дочекатися виходу на роботу або з’ясувати, що працівник, наприклад, помер.
Працівник може вимагати звільнення за строковим трудовим договором, якщо роботодавець не виконує умови договору: не виплачує зарплату, не забезпечує роботою. Але при цьому зобов’язаний надати докази.
Виключені такі статті як звільнення за прогул, поява у нетверезому стані або під впливом наркотиків, крадіжки. Це розцінюється як порушення трудового договору і в ньому це повинно бути вказано.
