Волинянка Катерини Веремчук вже сім років займається виготовленням сувенірних пряників.
Про це повідомляє газета Слово правди.
За освітою Катерина вчитель малювання, але не працювала ні дня за фахом, хоча її діяльність таки була пов’язана із художнім мистецтвом – після закінчення інституту мистецтв, працювала художницею-консультанткою компанії «РОСА», яка виготовляє товари для творчості та декору. З майстер-класами свого часу об’їздила ледь не пів України.
“Перше своє сувенірне печиво спекла спеціально до Великодня. На той час пасхальне яйце було єдиною формочкою, яку мала у господарстві. Розмалювала пряничні писанки кольоровим айсингом і роздала на свято рідним та друзям. Усі тоді були у захваті, а я, коли зараз дивлюсь на фото своїх перших робіт, то бачу лише купу недоліків. Адже і глазур була недосконала і те медове тісто, яке робила за рецептом із маминого зошита, не підходило для декорування печива”, – розповідає жінка.
Доки майстриня почала приймати перші замовлення на сувенірне печиво, минув цілий рік, протягом якого вона «набивала» руку – шукала свій ідеальний рецепт тіста та глазурі, скуповувала потрохи необхідні професійні інструменти, форми та вирубки. Поволі кухня у її будинку перетворилась на міні-пекарню, а частина вітальні стала майстернею із розпису печива.
Володимирські кондитери Богдана Троць та Людмила Потапюк згодом запросили її до співпраці у свою майстерню тортів для виготовлення солодкого декору. І хоча робота майстрині була дуже до душі та їй було складно поєднувати робочий графік із вихованням маленької донечки. Тож повернулась до випікання печива на дому.
Своїм секретним рецептом імбирно-медового печива Катерина ні з ким не ділиться, проте охоче розповідає, що входить до складу тіста: борошно, цукор, мед, вода, кориця, імбир та натуральне масло. Кондитерка принципово не використовує маргарину, адже з ним печиво не таке добре на смак. Не додає у тісто і яєць. Каже, що таке печиво за умови правильного зберігання, можна вживати у їжу навіть через рік із дня виготовлення. Адже мед і спеції – чудові консерванти. Недарма імбирно-медове печиво колись входило у «сухпай» англійських військовослужбовців.
Найскладніше замовлення, яке отримувала – печиво з логотипом, де потрібно було промальовувати дрібні деталі вишивки. На виготовлення трьох пряників у Каті пішло близько 20 годин кропіткої праці. Та чим складніша робота, тим цікавіше її виконувати, каже майстриня. Наразі особистий рекорд – дві сотні штук декорованого печива на весілля за одну добу.
Першим дегустатором Катиного печива є донечка – якщо їй смакує, значить, вдалось, каже майстриня. Серед поціновувачів її виробів чимало володимирчан, котрі замовляють печиво до кожного свята. Часто-густо такі подарунки так і не куштують на смак, а зберігають як витвір мистецтва, за склом у серванті. Не зважаючи на сезонність і свята протягом року, замовлень у неї завжди більш, ніж достатньо, адже сувенірне печиво – це не лише приємний подарунок до будь-якої нагоди, а ще і чудова оздоба для тортів. Печиво-топери з різними казковими героями користуються найбільшим попитом на дитячих днях народження. Посмакувати виробами талановитої майстрині можна і в деяких закладах громадського харчування нашого міста. Вартість печива залежить від розміру та складності розпису – в середньому 30-40 гривень.
“Замовлення на новорічне печиво закрила уже за місяць до свят. Через велике навантаження, на жаль, не зможу спекти пряники для усіх охочих. Цього року, окрім традиційних ялиночок-сніжинок, як гарячі пиріжки, розбирають пряничних мишок. І хоча наступний рік вважається роком Щура, але мені більше до душі мишки, які, як на мене, значно миліші та симпатичніші”, – каже майстриня.
