Православні віряни відзначають сьогодні день Святителя Інокентія, єпископа Іркутського, який походив із дворянського роду Кульчицьких. Батьки його в середині ХVI століття переселилися з Волині в Чернігівську губернію.
Святитель народився у 1681 році та навчався в Київській духовній академії. Чернечий був призначений викладачем в Слов’яно-греко-латинську академію префектом і професором богослов’я.
В 1718–1721 роках перебував в Олександро-Невській Лаврі в званні соборного ієромонаха і відповідав за діяльність флотських ієромонахів. У 1720 році виконував обов’язки намісника Лаври.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми крадемо в себе величезний ресурс»: Юлія Вусенко про керівні посади, політичну нерівність та плани на майбутнє
З 5 травня 1722 року він єпископ Переяславський і призначений керівником місії в Китаї, але не був пропущений в Пекін китайськими єзуїтами. Тому Інокентій був змушений провести три роки в Селенгінську, де проповідував слово Боже і привертав в православну віру.
Прийнявших православ’я називав братами. Вони самі, не вміючи правильно вимовляти слово «брат», говорили «Бурат», що перетворилося на «бурят» — назва народності. Для спілкування з ними Інокентій вивчив монгольську мову.
У березні 1725 указом Святійшого Синоду єпископ Інокентій Кульчицький спрямований в Вознесенський монастир. На прохання митрополита Тобольського і Сибірського Антонія Стаховського здійснював священицькі та дияконські хіротонії, а 15 січня 1727 року, з утворенням окремої Іркутської єпархії, став єпископом Іркутським і Нерчинським. Йому підпорядковувалися Іркутськ, Нерчинськ, Селенгінськ і Верхньоудинськ з повітами, в яких налічувалося 50 церков і 4 монастиря. У травні 1728 були приєднані Ілімськ і Діутськ з повітами. У 1733 році кількість храмів досягло 72, монастирів — 8.
Святителю доводилося багато боротися з дикими сибірськими норовами: розпустою, п’янством, бійками. Він заборонив відспівувати померлих від спиртного, вважаючи їх самогубцями, і був проти поховання їх на звичайному цвинтарі. Багатьох продовжував звертати в православну віру. Лама Лапсан, якому він довірив викладання буддизму в російсько-монгольській школі, заснованій в 1724 році митрополитом Антонієм Стаховським, після кончини Інокентія, прийняв хрещення сам і хрестив весь рід.
26 листопада 1731 святитель спочив та похоронений в Вознесенської обителі. Вперше мощі були знайдені в 1764 році, а в 1783 році, а коли в монастирі сталася пожежа, що знищила всю обитель, вціліла лише одна церква, під якою спочивали мощі угодника Іркутського.
9 лютого 1805 відбулося відкриття мощей і зарахування до лику святих. Вони відкрито спочивали в срібній позолоченій раці. Любов Бурятії до уродженця Гетьманщини була явною та масовою, що занепокоїло радянський режим.
У 1921 році його мощі, всупереч елементарним етичним нормам, були перевезені більшовиками до Москви й оголошені «удивительно и искусно бальзамированными», а невдовзі зникли. Лише нещодавно вони були віднайдені в Ярославльському історико-архітектурному музеї, а 2 вересня 1990 року урочисто перенесені до Знаменського собору в Іркутську.
В народі вірили, що в цей день не можна ображати рідних і друзів. Не можна відмовляти у допомозі. Також не радили розмовляти заголосно.
Читайте наші новини у мережі Facebook
