Історія української рок і метал сцени знає декілька прикладів значної популярності гуртів. Хтось після років невдалого протискування на велику сцену обрав шлях масових телевізійних “факторів” і “зненацька” почав збирати Палац Україна. Інший гурт ще в 90-х почав створювати українську копію Depeche Mode і зачарував своїм Р-р-риком і голим торсом дівочу аудиторію. А ще одні хлопці просто розігрівали публіку попередніх на Олімпійському. Можна покопирсатися і знайти ще кілька історій, але в основному це поп-рок гурти, про які, впевнений, ви і так багато чули.
А чи може український етно-метал гурт бути трендовим? І взагалі чи багато ви знаєте українських метал гуртів, які анонсуючи перший сольний тур в своїй історії зривають солд-аут в Києві за місяць до концерту?
22-го листопада столичний клуб Monteray по справжньому пашів українською ідентичністю, містикою, та чаруючими звуками автентичних інструментів. Колектив з рідною кожному українському серцю назвою – Motanka, представляв широкому загалу свій перший студійний альбом.
З особливостей концерту хочеться відмітити той факт, що саме в цей день народився бас-гітарист колективу Сергій Ходорчук. Фанати підготувались і гучними вітаннями вітали іменинника.
Жодного розігріву, чіткий старт о 20:00 та постійний глибокий зв’язок з публікою. Колектив підготував півтори години якісного музичного контенту, що немов туман огортав кожного присутнього. Збалансована програма перемежовувалась як важкими композиціями так і акустикою. Босоніж озброївшись як вже звичними глядачу сучасними електроінструментами так і стародавніми народними, колектив переніс глядачів з затишного клубу в глибини української історії. Кожен глядач немов став частиною певного містичного ритуалу, і здавалося саме повітря густішає від цієї музики.
Десь тут в моєму звіті мав би бути опис практично кожної пісні, але настільки унікальний досвід не хочеться описувати банальними словами. Це треба відчути на собі!
І, чорт забирай, у вас є шанс це зробити адже зараз гурт подорожує Україною з міні-туром. Наздоганяючи Київ хвиля солд-аутів вже огорнула Одесу, Харків та Львів. І хочеться звернутись до метал-фанатів з Полтави, Дніпра, Тернополя та Луцька – не втрачайте свій шанс насолодитись дійсно якісною українською музикою. Так, ви можете заявити, що вже бачили Мотанку на літніх фестивалях… Я теж бачив їх цьогоріч на Файному, і… на той момент просто відмітив для себе хороший етно-метал. Але особливість сольних концертів якраз в тому, що ти занурюєшся саме в конкретного виконавця і можеш оцінити всі «за» та «проти». Так от, на сольнику «проти» я не знайшов!
То чому ж я почав цю писанину зі згадки про хайпових поп-виконавців? Тут все трішки складно, але сподіваюсь зрозумієте думку: трохи більше року тому тисячі українських металхедів раптово зрозуміли, що до цього вони, вочевидь, слухали щось не те. У світовому фіналі W:O:A Metal Battle 2018 друге місце посів український етно-метал гурт Motanka,… який грає з 2014-го. І новина ця буквально розірвала медіа-простір.
Ні, не подумайте, я жодним чином не порівнюю метал і поп. І не збираюсь критикувати ні перших ні других. Мене лише засмучує той факт, що гурт в нас, як правило, може зібрати пристойну аудиторію на концерті лише в двох випадках: якщо він вже відомий багатьма роками невпинного вкидання сил таланту та грошей, або якщо він сам, практично без фан-бази, досягне чогось, що змусить заговорити про нього в ЗМІ.
Адже часто в тому ж Монтереї багато перспективних метал-гуртів вимушені групуватися в міні-фестивалі, щоб бодай вийти на концерті в нуль (і навіть це не завжди виходить). При ціні квитка 100-200 гривень. А пересічний металхед в цей час стоїть з компанією за рогом з пляшкою пива в руці і скаржиться на відсутність нормальних виконавців.
Ходіть на концерти, підтримуйте вітчизняних виконавців. Допомагайте їм підвищувати свій рівень і тоді саме ви, особисто, а не “з німецьких фестивалів”, першими дізнаєтесь про нових титанів української сцени.
Читайте наші новини у мережі Facebook
