Ухвалою від 1 січня 1969 було вирішено, що єдині ціни на бензин в країні буде погоджувати Державний Комітет. На той момент в Союзі вже були широко поширені марки А-66, А-72, А-76, АІ-93 і АІ-98. Втім, зустрічався і «раритет» на кшталт авіаційного Б-70.
Тоді ж рішенням комітету були встановлені наступні ціни:
- А-66 коштував 60 копійок,
- А-72 – 70 копійок,
- А-76 – 75 копійок,
- АІ-93 – 95 копійок,
- АІ-98 – 1 рубль 5 копійок,
- Авіаційний бензин Б-70 – 1 рубль 20 копійок.
- «Паливна суміш» (суміш (25:1) бензину А-72 і автотракторного масла для двотактних двигунів) – 80 копійок,
- «Екстра клас» (відповідає сьогоднішньому А-95) – 1 рубль.
Цікавою особливістю є те, що все це — ціна за 10 літрів пального. В СРСР паливо вимірювали на заправках саме в таких одиницях. Причина тому виключно прагматична — специфіка роботи тодішнього заправного устаткування.
Більшість колонок було механічними, а тому для зручності використовувалася цифра літражу в 10. Більшість водіїв заправляли бак і брали ще каністру, а то і дві про запас.
У 1970-ті роки в СРСР стали відмовлятися від бензину А-66, а в 1980-ті від А-72 і «паливної суміші». Крім того, в 1978 році відбулося подорожчання всіх видів пального майже в три рази. Так, 10 літрів 76-го почали коштувати вже 3 рублі, а 93-го – 4 рублі. Після цього ціна на бензин в СРСР не змінювалася до самого розпаду країни.
