Чернігівка Кристина Макеєнко прихистила цуценя з підбитою лапою. Вона знайшла його схудлого біля школи № 21 на Подусівці і покликала з собою, щоб нагодувати. Він – пішов і лишився в неї жити. А згодом з’ясувалося, що це не собака, а вовк, передає «Суспільне Чернігів».
Бані – таке прізвисько подружжя Макеєнків обрало для свого знайди. Раніше вони не заводили собак, це перший пес в родині. Згодом виявилося, що це і не пес, вони прихистили вовка.
Кристина знайшла Бані три місяці тому, у жовтні минулого року, біля 21-ї школи у мікрорайоні Подусівка.
«Дивлюся, йде нещасний собака. І наші очі зустрілися. Я почала його кликати», – розповідає жінка.
Він дійшов за Кристиною додому і лишився на її подвір’ї.
Що їхнє перше цуценя насправді не пес, усвідомлювали поступово, каже Кристина. Він боявся людей, зовсім не гавкав, високо стрибав, а звичний раціон собаки – каша з м’ясом – йому не підходив. Спочатку подружжя це пояснювало психологічною травмою.«Першим сказав сусід, ми спочатку думали шуткував: «Вовченя, можливо».
Що Бані – вовк, зрозуміли ближче до зими, коли він зміцнів та став пухнастішим. Тоді ж почали консультуватися з зоологами.
«В цей момент, коли було не зрозуміло, хто це: собака чи вовк, мені було страшно з ним контактувати. Бо я не розуміла, як себе з ним поводити. Коли сказали, що це вовк, я чомусь розслабилася: якщо ти вовк, то і відносини з тобою будемо будувати, як із другом».
Зараз вовченя з’їдає щонайменше два кілограми сирого м’яса на день: курятини або яловичини. Найулюбленіша розвага – борсатися у купі перегною.
Перед Новим роком Бані посадили на ціпок, щоб не нашкодив собі та іншим, або ж не втік.
Зоологиня з Києва Марина Шквиря розповідає, що вовки та лисиці досить гнучкі та адаптивні, вони можуть пристосуватися до життя поблизу з людиною, то ж Бані теоретично міг потрапити до міста з лісу. Однак схиляється до того, що вовченя було чиїмось улюбленцем.
«Скоріше за все, це хтось завів собі домашнього улюбленця, а потім його загубив або викинув. І це дуже часто трапляється. Просто тримати його на ланцюгу або у клітці, як собаку, – нереально. Це абсолютно точно завжди завершується тим, що вовк десь тікає, гине або, на жаль, може напасти на домашніх тварин, навіть на людину», – розповіла кандидатка біологічний наук, головна зоологиня Київського зоопарку Марина Шквиря.
Найкращий вихід для Бані, який вже не зможе жити на волі – це реабілітаційний центр, де тварина матиме умови, наближені до природних. В одному з них – «Парку хижаків Арден» на Хмельниччині – погодилися його прийняти. Гроші, потрібні на транспортування Бані, а це 3 тисячі гривень, волонтери зібрали за день. Тепер Бані очікує переїзд.
