Львів’янка Ольга «застрягла» у Луцьку через COVID-19. Як вона розповіла, їй довелося зателефонувати на «гарячу лінію» та запитати про алгоритм дій, оскільки сімейна лікарка знаходиться в іншому місті і також хвора. У свою чергу луцька лікарка почала вимагати укладання з нею декларації. Про це повідомляє Конкурент.
Тут 23-річна дівчина навчається у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. До Луцька приїхала у справах і не планувала лишатися у місті. Проте обставини склалися інакше.
Захворіла Ольга більше тижня тому. До цього мала тісний контакт з людиною, у якої був підтверджений коронавірус. Особливих симптомів не відчувала: невисока температура, яка не збивалася 8 днів, і втома. Аж раптом стан дівчини значно погіршився і вона почала задихатися.
Як розповіла Ольга, їй довелося зателефонувати на «гарячу лінію» та запитати про алгоритм дій, оскільки сімейна лікарка знаходиться в іншому місті і також хвора. Там дівчині пообіцяли допомогти. Через деякий час зателефонувала чергова лікарка з КП «Луцький центр первинної медичної допомоги».
«Розмову лікарка почала із запитання: «Що ви від мене хочете? Температура є, то не здогадалися, що вас, може, треба послухати? Ні? То що ви від мене хочете? Приходите, укладаєте договір зі мною і тоді будемо працювати, і я вас послухаю», – розповідає Ольга.
З її слів, лікарка звинуватила дівчину, що та, мовляв, сама винна, що не приходила до лікаря раніше. Та ще й нібито нахамила пацієнтці.
«Але у мене не було таких симптомів, аби я йшла на прийом. Тим паче я консультувалася зі своєю лікаркою телефоном», – обурюється дівчина.
Допомогу їй надали лікарі зі швидкої допомоги, які приїхали на виклик. Зазначає, що були дуже чемними та ввічливими, за що дівчина їм дуже вдячна.
«Звичайно, я відмовилась приходити в поліклініку і переоформляти декларацію лише для того, щоб мені послухали легені. Я не робила тест, але я провела тривалий час із ковід-підтвердженим. І в мене ті ж симптоми. Сімейна моя теж впевнена, що це коронавірус. Тобто лікарка хотіла, щоб я, явно «ковідна», йшла в поліклініку, підписала з нею декларацію, і тоді вона мене б послухала? Але ж це нелогічно – скількох би я наразила на небезпеку? Як чергова вона мала мене послухати і без декларації. Мені не потрібно було призначати ліки», – обурюється дівчина.
Зараз у Ольги постійні панічні атаки, страшенна сонливість.
Заступник директора з економічних питань КП «Луцький центр первинної медичної допомоги» Олександр Слабенко стверджує, що немає запису розмови чергової лікарки з пацієнткою, тому прокоментувати, чи дійсно усе було так, як стверджує дівчина, він не може. Каже, що у поліклініці працюють за певним алгоритмом, який визначений нормативними документами МОЗ і Національної служби здоров’я України по взаємодії з пацієнтами.
«Сімейний лікар надає допомогу виключно в межах закладу. Бо сімейний лікар – це не екстрена медична допомога, яка за дзвінком повинна виїжджати на виклик. Згідно з нормативами, лікар може виїхати до пацієнта, з яким у нього укладена декларація, якщо він бачить у цьому потребу. Потребу лікар визначає особисто. Якщо говорити конкретно по цій ситуації, яка склалася, лікар правильно сказала, що пацієнт, передусім, повинен прийти. Коли пацієнти приходять до нас, то вони йдуть у реєстратуру. Там чітко знають і фіксують ургентних хворих, тобто тих, хто потребує негайної допомоги. Для цього у нас у закладі створений кабінет чергового лікаря з тієї ж групи сімейних лікарів, які щодня чергують. Якщо заходить пацієнт і йому потрібна допомога негайно, то, повірте, незалежно від того, чи укладена у нього тут декларація чи її немає, це – пацієнт, це – громадянин України, і ми негайно надаємо всю необхідну допомогу. Якби ця дівчина без дзвінків прийшла до нас у поліклініку і сказала, що їй погано, у неї ніхто б не питав, з ким у неї підписана декларація. Не було б і постів у фейсбуці», – коментує ситуацію Олександр Слабенко.
Пояснює: пацієнт має право раз на місяць вільно переукладати декларації із сімейним лікарем. Для цього людині достатньо 5-7 хвилин.
У поліклініці пояснили, що потрібно було зробити візит у медичний заклад ще й для того, щоб оглянути пацієнтку, виміряти температуру, тиск, можливо, потрібно було зробити кардіограму і обов’язково здати аналізи.
«У мене виникає дуже багато запитань. Якщо сімейна лікарка Ольги відправила її на самоізоляцію, то чому не надіслала екстрене повідомлення про це? Це принципове питання. Коли формується екстрене повідомлення, воно передається у відповідну службу. Лікарка мала би зконтактувати з нашим лабораторним центром, що у Луцьку, що є інфікована пацієнтка, яку вона відправдляє на самоізоляцію. Лабораторний центр формує список для забору аналізів. Якщо немає декларації, то вони ділять за територіальним принципом. У мене питання: чого ця дівчина не потрапила в екстрені повідомлення як хвора? Кого лікарка повідомила, що є інфікована на COVID?» – пояснює Олександр Слабенко.
З його слів, сімейні лікарі поліклініки контактують з лікарями з районів, коли, наприклад, пацієнти переукладають з ними договір. Особливо це необхідно, якщо у пацієнта було важке захворювання.
«У нашій ситуації пані Ольга могла б навіть передати слухавку лікарці і та мала б змогу поспілкуватися телефоном та обговорити стан дівчини, її подальше лікування. Якщо ургентний хворий, то потрібно викликати «швидку». Там уже бачать, чи потрібно госпіталізувати хворого, чи ні, чи потрібен кисень. Якщо «швидка» хвору не забрала, то значить, не було загрози для життя. Як свідчить статистика, із 100% хворих, які телефонують, 85% потребують просто поговорити, люди знервовані. І тільки 15% потребують певного реагування, а екстреного – одиниці. Але за ту одиницю потрібно боротися» , – розповідає Олександ Слабенко.
Зазначає, що у лікарів на прийомі щодня мінімум 20 пацієнтів. Буває і 35, хоча норма є значно нижчою. Паралельно лікар має надати в день 70 консультацій телефоном.
…Така у лікаря робота.
