Кандидат на посаду Луцького міського голови Богдан Шиба розповів усю правду про трагедію, яка трапилася в 2006 році – автомобільну аварію, в якій загинуло чотири людини.
Про це Шиба розповів у інтерв’ю журналістам Олегу Криштофу та Анастасії Качині.
Богдан Шиба розказав усю правду про смертельну аварію в 2006 році
Боляче про це згадувати, але доведеться…
Gepostet von Богдан Шиба am Donnerstag, 8. Oktober 2020
12 липня 2006 року неподалік Клеваня сталася летальна автотранспортна пригода за участі тодішнього мера Луцька Богдана Шиби. Автомобіль, в якій перебувало чотири хлопці, виїхав на зустрічну смугу та в’їхав у машину Шиби. У автомобілі Богдана Шиби спрацювали подушки безпеки, тільки тому він із пасажиркою залишилися живими і з важкими травмами були доправлені в лікарню Клеваня.
«Це дуже страшна аварія, в якій загинули люди. І вона не пройшла безслідно і для мене, тому що з цим тепер треба жити. Коли водій автомобіля збиває пішохода, то навіть якщо він рухався за правилами, все одно він винен, бо він управляє автомобілем. В даному випадку зіткнулися два автомобілі. Тоді винен той, хто порушив правила. Порушили правила хлопці, які загинули, які виїхали мені на зустрічну смугу. Там були очевидці аварії. Проводилось розслідування», – розповідає Богдан Шиба.
Слідство встановило, що в ДТП винен водій, який загинув на місці. Кримінальну справу відкрили за фактом аварії з летальним наслідком, а закрили у зв’язку із смертю винуватця аварії, який в’їхав у автомобіль тодішнього мера Луцька Шиби. Ні батьки, ні інші родичі загиблих не подавали апеляції.
«Найбільша моя провина і біда, що я залишився живим, а вони – загинули. Це страшно – залишитися живим. Навіть якщо немає твоєї вини, якщо ти не порушив правила, а просто їхав. Але ти залишився живим, і в тебе є посада. І в той момент, коли я був ще без свідомості, вже почалась інформаційна розкрутка. Без огляду на те, що покаже слідство, розумієте? Пішла розкрутка в засобах масової інформації. Потім, коли мене перевели з реанімації, мені навіть не дали прочитати ці публікації, щоб я… щоб я не з’їхав з розуму, вибачте. Бо там було все… Найстрашніше, що там було стільки брехні. І про те, в якому стані я був, і про те, що там десь лікарі щось зманіпулювали», – розповідає Богдан Шиба.
За його словами, ніхто не міг зманіпулювати, бо з місця аварії його забирала «швидка допомога» в Клеванську лікарню, а відтак аналізи брали їхні лікарі.
«Пізніше вже приїхала «швидка допомога» з міста Луцька і забрала мене в Луцьку міську лікарню. А там – на місці ДТП, в лікарні Клеваня, не було ні луцьких лікарів, ні луцьких даішників, ні луцьких прокурорів. І ніхто нічого не міг зманіпулювати. Але в засобах масової інформації розписали так, що потім, напевно, страшно було це читати, і основна моя вина була в тому, що я – міський голова. І залишився живим. І це я тепер мушу носити все життя своє, бо так, мені шкода, що так сталося, мені шкода життя людей, але я не порушив закону і не порушив правил дорожнього руху, навіть швидкості не перевищив, хоч писали там всяке», – каже кандидат на посаду Луцького міського голови.
Богдан Шиба розказав, що один з тих журналістів, які описували цю трагедію, пізніше, коли його спіткала біда, прийшов до нього і пропросив пробачення за ту брехню, яку поширював у ЗМІ.
«Це страшна річ. У мене життя поділилося на «до» і «після». До тієї аварії я був однією людиною, а після – зовсім іншою. Я, напевно, почав більше цінувати загальні цінності, з більшою повагою ставитися до всіх людей, як кажуть в народі, і до хороших, і до поганих. Більше став цінувати кожне людське життя. Я вже згадував, що дуже багато коштів витрачаю і на меценатські проєкти: на підтримку культурних, просвітницьких проєктів, але й багато коштів витрачаю на допомогу людям, які цього потребують. Тихенько, не вказуючи свого прізвища, а просто допомагаю. Тому що став гостріше відчувати цінність і важливість кожного людського життя», – каже Шиба.
Тоді і зараз люди згадують, що в автомобілі Богдана Шиби була жінка. В інтерв’ю журналістам він пояснив, чому ввечері в його автомобілі була не дружина, а інша жінка.
«Вона знайома мені була із виборів, була головою виборчої комісії в місті Луцьку. Ми співпрацювали ще на виборах Президента України, потім на парламентських виборах. Вона здобула другу спеціальність в університеті, і, напевно, могла би працювати в міській раді, і в цьому була мета зустрічі. Вона за місяць чи півтора до аварії вийшла заміж. Заміжня жінка. І мені найбільше жаль, що на неї теж багато бруду було вилито – чого тільки не писали і не говорили. Мені дуже шкода, що так сталося. Більше боляче за неї, ніж за самого себе. У неї були складніші пошкодження. Я півтора року лікувався, вона ж довше. Плюс до того, вона пережила ставлення оточення, оцих таких «свідомих» громадян, які завжди вішають тавро на лоб і ламають людині життя», – пояснив Богдан Павлович.
Після того, як Шибу півтора місяці повертали до життя в реанімації, до нього прийшла комісія, аби встановити інвалідність.
«Я їх вигнав. Якось мені страшно було в такому віці ставати інвалідом. Після того, як мені поставили протези замість поламаних кісток, які не хотіли зростатися, я пішов у спортзал, півтора року займався реабілітацією. На жилах, на зубах… Накачував собі нові м’язи, тому що їх не було. За п’ять років відновив свою структуру, чи як воно… конституцію. Було дуже боляче, але я мусив це подолати, щоб доказати самому собі, що я це подолаю. Найпростіше було змиритися, піти собі на інвалідність. Але життя в кожного одне і за нього потрібно боротися», – розповідає кандидат на посаду Луцького міського голови.
Богдан Шиба наголошує на тому, що величезну підтримку в цей нелегкий час отримав від рідних і близьких людей, які додавали сили боротися і пережити цю трагедію.
«Моя дружина і вся моя родина співпереживала і вболівала за мене. Коли я вже більш-менш почав говорити і усвідомлювати щось, дружина приїхала і брат з сестрою. Усі найближчі родичі, друзі мене підтримували, провідували. Напевно, завдяки такій підтримці рідних і близьких мені людей я прийняв це рішення – не здаватися, а жити», – сказав Шиба.
