Волинянин Віталій Собуцький відвідав близько 50 країн, десятки морів, океанів, озер, річок і каналів. З найвіддаленіших куточків світу мандрівник везе додому воду та землю.
Про це повідомляє «Суспільне Волинь».
Колекцію зі склянками і банками облаштував у власному домі. У підвалі будинку Віталія Собуцького також зберігаються десятки вин з різних країн, номерні знаки та мушлі.
Мандрівник святкував Новий рік на горі Олімп у Греції, у День прапора України заночував на самісінькій вершині Говерли, всієї сім’єю відвідали вулкан Везувій і з кожного місця, де вдалось побувати Віталій везе додому та консервує землю та воду. Скільки на полицях у підвалі місткостей, каже: «навіть не рахував». Ще десятки пакетиків із землею зберігає у коробці. Їх потрібно розсортувати і підписати.
Віталій Собуцький розповідає: першу банку із консервованою землею привіз з міста Фігейра-да-Фош, що у Португалії: «чомусь тоді згадав рідні Ківерці та пісню «Грудочку землі своєї до уст прикладу». Набрав землі з під пальми в мішечок. Далі був Лісабон, там теж набрав».
Після тієї подорожі привезли землю додому стало традицією, каже чоловік. В усіх наступних містах та країнах мандрівник шукав визначні, або історичні місця:
«В Берліні землю брав звичайно під Рейхстагом, у Парижі з-під Ейфелевої вежі».
Серед десятків склянок із водою з озер, річок, морів та океанів світу, Віталій виділяє емкість яку привіз із Казахстану.
«Водичка з озера Балхаш! Це озеро унікальне тим, що воно на половину прісне, наполовину солоне. Я знаю, що сюди приїздив Жак Кусто зі своєю експедицією, щоб зрозуміти цей факт, але наскільки мені відомо вони нічого не зрозуміли».
Через захоплення у мандрівника іноді виникають проблеми на митниці. Так під час повернення з однієї із подорожей українські прикордонники не повірили, що чоловік везе додому мішечки із землею.
«Бувало що і нюхали ту землю і на зуб пробували. Коли розуміли, що це не якісь заборонені речовини махали рукою», – сміється Віталій.
Через пандемію коронавірусу Віталій разом із родиною стали подорожувати Україно. На поличці, поруч із океанською водою тепер стоять склянки привезені з Дніпра, Тиси, Стоходу… «Україна незвідана, тут стільки є цікавого. Завдяки тому карантину я побачив, що Україна понад усе!».
«Я подорожую, щоб жити», – каже Віталій. Серед десятків відвіданих країн та сотні міст мандрівник жодної не виділяє. Каже улюбленої місцини немає. З кожної поїздки чоловік привозить не лише експонати для власної колекції, а й незабутні враження та досвід. Нині планує наступну поїздку. Хоче відвідати Мексику.
