Зйомка на звірофермі поблизу села Сінгури на Житомирщині ледь не коштувала журналісту ноги. Чому норковий бізнес так охороняють від чужих очей і не зважають на загрозу екологічного лиха? Та як на небезпечному хутровому бізнесі наживають багатомільйонні прибутки? Розслідував Артем Поліковський. Про це йдеться на сайті Сторкор.
Як зазначає координатор кампанії «ХутроOFF» Павло Вишебаба, наразі виробництво хутра у європейських країнах, зокрема у Данії, не приносить «шубним» магнатам прибутків. Водночас виготовлення такої шкурки в Україні коштує близько від 25 до 30 доларів.
Тож першою причиною перенесення норкових ферм в Україну є законодавча заборона в країнах Європи. Друга причина – вища економічна вигода.
Та найжахливіше, що шалені гроші заробляються завдяки моторошним методам забою тварин.
«Міністерство аграрної політики радить у три способи забивати хутрових тварин. Перше – це удушення газом в так званих кілл-боксах. Це такі циліндри, в які закидають декілька десятків тварин, і вони, кусаючи одне одного в спазмах від газу, від удушення помирають. Другий спосіб – це вприскування отрути. І третій – електрострумом через пащу», – розповідає експерт.
Та як повідомляють місцеві мешканці, хутро знімають з живої тварини, а тіла норок… перемелюють і додають до корму живим тваринам. Саме це пояснює своєрідний запах біля так званої кухні, де на знімальну групу «СтопКору» напав пес.
Читайте наші новини у мережі Facebook
