Волинський активіст розповів про “добровільно-примусові” внески у Володимир-Волинській лікарні.
Ситуацію описує Тарас Сватко на сторінці у facebook.
Текст подаємо без змін:
“І так. Довго не приходило натхнення для написання цього посту, але все ж мушу написати.
Історія про здоровезну бочку меду і ложку дьогтю.
Близько трьох тижнів тому трапилась ситуація про яку детально описувати не буду (там все досить печально, але воно вам не треба), а скажу так, що якби не наші лікарі (і батько, який викликав швидку), то, напевно, місто декілька днів святкувало б похорон того злощасного активіста 🙂
Пост, лише про роботу лікарів і КП “Володимир-Волинське ТМО”
Три тижні тому мене з роботи забрала швидка 🙂
Спочатку була підозра на інсульт, але потім виявилось, що діагноз зовсім інший.
З цього моменту починається здоровезна бочка меду 🙂
Швидка приїхала дуже швидко.
Відразу хочу подякувати лікарю швидкої Денисюк Юлії за її професіоналізм та миттєву реакцію, а також, як я зрозумів, помічнику(чи інтерну) і водієві швидкої.
Я хоч і ледь дихав, але старався все сікти 😉
Все відбувалось як в американських фільмах!
Авто мчало (судячи по відчуттям) як в фільмі “Форсаж” 🙂
Медики ні секунди не зволікаючи вводили всі необхідні препарати (і це під “Форсаж”), при цьому постійно змушували мене до діалогу.
Чомусь запам”яталось, що вводився адреналін (я в цей момент згадав фільм з Джейсоном Стейтемом ))) )
Доставили на приймальне відділення.
Відразу прибігло повно людей в білих халатах. Всі метушились, щось запитували, встановлювали попередній діагноз, вводили препарати, робили кардіограму… Крім цього хочу відмітити ставлення до пацієнта. Відносились як до людини. Вам не передати ті відчуття, які були в мене в той момент.
Лікар, яка потім вела моє лікування, Власюк Марія, дала стакан води (коли я трохи відійшов) і як виявилось є приємною, і доброю людиною. Пізніше, коли я був в стаціонарі, то сусіди по палаті також, відгукувались позитивно про цього лікаря.
Стаціонар. Терапевтичне відділення.
Ось тут заховалась та сама ложка дьогтю.
Ще коли я лежав під капельницями, то в палату зайшла медсестра, яка принесла бланк-заяву написану від мого імені на сплату добровільних внесків за аналізи крові, які мали в мене братись наступного дня. Сума була в 160 грн.
В той момент я сил не мав, а тому сперечатись не став, а просто промовчав. Батьків, які постійно були зі мною, також попросив нічого не оплачувати.
Наступного дня, прийшли брати аналізи крові. Брали декілька зразків для різних аналізів. Після цього відразу ж зайшла та сама медсестра, яка приносила бланк-заяву.
“- Де чек про оплату за аналізи?
– Немає.
– Як немає??? Бігом біжи платити поки не пізно.
– Що платити? Ви ж бланк виписали на добровільні внески.
– І що?
– Як це і що? Значить це не є обов”язковий платіж. Я готовий заплатити лише за платні послуги, які передбачені відповідною постановою Кабміну. Все.”
Медсестра вибігла з палати і чути на коридорі крик: “Таня(не пам”ятаю точно ім”я, це до прикладу написав)! Повикидай нах…н ті аналізи, що брала в Сватка, він відмовився платити. Залиш тільки той один безплатний”.
До цього моменту, я був вражений роботою наших медиків, але ця ситуація повернула мене в реальність.
Я уявив, як проходять лікування старенькі та немічні… Як мордаті керівники забирають останні крихти в таких людей собі на хати, машини…
Це жахливо і огидно.
Після цього двічі намагався потрапити на прийом до головного лікаря, щоб провести роз”яснення щодо недопустимості такої злочинної діяльності, але його не було на роботі.
Ще раз хочу подякувати тим медикам, які врятували мені життя. Ви круті!
Щось мені підказує, що смерть скоро психане і напише заяву на звільнення, бо все приходить, а я не йду ))
Та й таке … ” – написав Тарас.
Читайте також: Вдавати інвалідність в українців не вийде: нововведення скоро запрацюють
