Заступниця Луцького міського голови, очільниця міської організації політичної партії “Батьківщина”, юристка і просто сильна жінка та дбайлива матуся. Це все – Ірина Чебелюк. Яку ношу поклала собі на плечі ця тендітна жінка, за що вона відповідає перед містом та лучанами, чи стикалась з гендерним цькуванням на роботі та скільки заробляє посадовиця – про це все і не тільки в ексклюзивному інтерв’ю для Волинь infa.
Що входить у ваші обов’язки, як заступниці луцького міського голови?
Я заступник голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, організовую роботу виконавчих органів ради у сфері освіти, культури, соціального захисту дітей, запобігання бездоглядності неповнолітніх, забезпечення соціального захисту населення. Ці галузі об’єднані і досить непрості, вони величезні, потребують постійної уваги і контролю. Моя робота це – участь, контроль і координація цих підрозділів. Ми з керівниками радимося, обговорюємо кадрові питання, питання розвитку того чи іншого напрямку, підготовки документів та програм, координуємо діяльність комунальних закладів.
Коли ж ми говоримо про департамент соцполітики, то маю орієнтуватися в нормативних документах, володіти змістом кожної постанови і положення. Простіше кажучи, якщо це виділення матеріальної допомоги, то я вивчаю чому хтось має право на отримання такої допомоги, а хтось ні, аналізую всі отримані документи та довідки, обставини. Доводиться вникати в історії людей, володію специфікою роботи усіх структурних підрозділів.
Коли говоримо про освіту, то намагаюсь орієнтуватися у всіх подіях, які відбуваються у цій галузі. Як організовано дистанційне навчання (особисто моніторила кожну школу), в яких закладах проводимо ремонтні роботи, які проблеми з організацією ЗНО, як відновлюють роботу дошкільні заклади і багато іншого.
Що стосується культури, то беру участь у підготовці заходів в місті, намагаюсь не пропустити жодної ключової події. Тож до карантину у мене практично не було вихідних, бо свят доволі багато і скрізь треба брати участь і бути присутньою.
Чи намагались Вас як посадовицю використовувати в особистих цілях?
При перших таких спробах я відразу кажу: «Відділ кадрів там, подаєте документи і берете участь в конкурсі». Вважаю, що має бути все прозоро і чітко. Кадри – це ті люди, які працюють поруч з тобою і, в разі чого, тобі буде соромно, бо ти за них просив. В нас такого немає. Якщо ти хороший спеціаліст – то йдеш на конкурс і матимеш шанс працювати.
Чи має зв’язок Ваша посада з політичною діяльністю, адже Ви та в.о. мера Луцька Григорій Пустовіт члени партії «Батьківщина»?
Знаю Григорія Олександровича дуже давно і переді мною на такій же посаді теж працював наш однопартієць, тому не думаю, що варто це пов’язувати і не бачу тут якоїсь корупційної складової. Я знала, що ця посада близько року була вакантною, однак навіть не уявляла себе на цьому місці і не думала, що отримаю шанс тут працювати. Якось Григорій Пустовіт запитав мене чи бачила б я себе його заступником і чи хотіла б реалізувати себе саме в цій сфері. Зрештою, все обмежилось кількома запитаннями, після чого мене запросили на співбесіду, пройшла ряд перевірок та комісій і тоді вже проект-рішення про призначення мене на цю посаду був винесений на сесію міської ради, де депутати його ухвалили.
Скільки Ви отримуєте (зарплата, надбавки, премії)?
Слід зауважити, що в період карантину заробітні плати, а саме преміювання суттєво зменшилося. У нас існує посадовий оклад, тобто ставка (у мене вона – 11 тис. грн.) і ми отримуємо надбавки за інтенсивність, а також преміювання. Цей розмір якраз і коливається, тобто якщо ставка – це однозначно гарантована сума, то розмір відсотків надбавок та премій може бути і 25%, і 45%. Все залежить від того, як ми попрацювали цього місяця. Надбавок за ранг та вислугу років у мене немає, так як я не маю досвіду роботи в органах виконавчої влади.
Як почався Ваш шлях у політику?
Моя мрія з дитинства – юриспруденція. Деякі життєві проблеми спровокували те, що я шукала свій особливий шлях. Я хотіла зайняти ту нішу, яка буде затребуваною у суспільстві. Працювала в одному з підприємств міста на посаді юриста, яке займалось рекламним бізнесом, юристів таких бракувало, це була особлива робота з цим напрямком діяльності. Доля звела мене з людиною, яка досить активно включилась у розбудову політичної партії у нас в місті. Він був керівником структури, де я працювала, тож моя політична кар’єра почалась з партії “Фронт змін”. Та людина, коли стала депутатом, то запропонувала мені допомагати йому у депутатській діяльності, щоправда на громадських засадах. Саме тоді мені відкрили завісу політичних баталій. Згодом я захопилась виборчим законодавством, а вже у 2012 були мої перші вибори, в яких я брала участь як юрист штабу. З того часу не пропускала жодних виборів, які відбувалися у нашому місті та області, здійснювала юридичний супровід виборчих кампаній. Так розпочалась моя кар’єра юриста у політичній сфері.
Якою була наступна сходинка?
“Фронт змін” змінився на “Батьківщину” після чого мене обрали членом бюро міської партійної організації, тож кілька років поспіль я здійснювала знову ж таки юридичний супровід виборчих кампаній. В 2017 році мене вперше призначили в.о. керівника міської партійної організації рішенням політради, а вже у 2018 була обрана її керівником.
Чому Ви підтримуєте політику Юлії Тимошенко?
Вона дуже сильна жінка, яка виборює своє місце під сонцем, давалось їй це нелегко. Щороку я спостерігала, як вона мужньо вела за собою всю Україну, адже у нас багато партійних осередків і структур. Вона мене надихала як сильна особистість: розкішно виглядає, доглянута, їй вдалося поєднувати лідерські риси і жіночність. Мені здавалося, що жінкам під силу все. Вона – це прототип жінки-лідера і жінки-політика, однозначно її вершин досягнути складно. Хоча допустила Юлія Володимирівна багато помилок, тут немає що приховувати.
Які помилки Ви маєте на увазі?
Це стосується підбору кадрів. Бо ж як відомо «короля робить свита». Кажуть, що “Батьківщина” – це кузня кадрів і ми знаємо багато відомих політиків, які починали з цієї партії, але змінили свій шлях. Буває так, що саме люди, на яких ти розраховуєш, покидають, залишають, недостатньо допомагають в потрібний момент. Мусять бути люди, які підтримують і допомагають, які формують твою команду. І помилка Юлії Тимошенко в цьому.
А ще я втомилась програвати. Нам завжди не вистачає зовсім трішки до перемоги, хоча ми прикладаємо максимум зусиль для того, аби проводити роботу з виборцями, систематично висвітлюємо діяльність, але цього недостатньо. Як бачимо, іншим політичним силам “фартить” за допомогою «іншого інструмента», для «Батьківщини» ж використання фінансового ресурсу в роботі з виборцем – неприйнятно. Відповідно, нам до кінця не вдається реалізувати заходи та ідеї для покращення життя українців, зміни нашої країни, бо я впевнена, що Юлія Тимошенко була би хорошим лідером.
Як Ви оцінюєте результати президентських і парламентських виборів? За кого віддали свій голос?
В першому турі ми надзвичайно важко працювали, боролися за кожен голос, було навіть якесь спустошення, коли Юлія Тимошенко не вийшла в другий тур. Та картинка, де люди побачили щось нове, зіграла свою роль. Тож в другому турі я підтримувала Володимира Зеленського, бо в мене є ряд питань до Петра Порошенка, які виникли під час останнього періоду його діяльності. Але зараз я бачу, що молода команда була абсолютно не готова до тих випробувань, з якими їй довелося зіштовхнутися. І ще я розумію, що держава ставить місцеві громади у таке становище, як в приказці «спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих». Їх залишають самостійно боротися зі своїми проблемами.
Ви хотіли змінити політичну партію?
Я ніколи не бігала по партіях. “Батьківщина” – це як сісти на потяг в одну сторону. Ти сіла в потяг, маєш квиток і іншого квитка не може бути!
Які у Вас стосунки з однопартійцями?
В мене хороші стосунки з усіма: і діючими депутатами, і просто членами партії. Але є, звісно, люди, яким, можливо, щось десь не підходить, не подобається, бо в політиці завжди існує конкуренція. І я знаю на 100%, що партійна діяльність це постійна рутинна робота та спілкування з людьми, людьми у яких різні настрої, характери, вподобання, однак у всіх одна мета – краще життя та майбутнє нашої країни, нашої батьківщини .
Розкажіть про своє балотування у народні депутати
Перша спроба балотуватися у депутати – це було не до місцевої ради, а до верховної у 2019 році. Я була включена до списку партії Батьківщина, це був такий своєрідний шанс, простір для нового досвіду, спілкування з виборцями, в моїй компетенції були певні юридичні питання. Було плюсом те, що ти як кандидат мусив все приміряти на себе. Те, що ти людям пропонуєш як керівник штабу, розповідаєш, в якому напрямку працювати – застосовуєш та перевіряєш у своїй практиці.
Як у партії проходить підготовка до місцевих виборів?
Ця робота була розпочата ще в 2017, коли тільки очолила міську партійну організацію. Я зрозуміла, що лише та партія, яка показує свою роботу (а не з’являється перед виборами) – може отримати результат. Тому ми ретельно працювали з виборцями, проводили багато акцій не лише для них, а й для своїх партійців, адже утримати команду – це теж важливо. Виборчу кампанію проводили лише наші партійці, вони ж і займалися агітацією. Я їм говорила: “Ви будуєте для себе платформу на майбутні місцеві вибори. Якщо ви йдете у кожен будинок і агітуєте за Юлію Тимошенко – це ваше майбутнє, тому що ви прийдете на місцеві вибори і будете вже агітувати за себе, якщо плануєте стати депутатом. Шанси будуть у всіх”.
Ця рутинна робота не всім до вподоби насправді, а після двох виборчих кампаній у 2019 році у нас у всіх сталося емоційне виснаження. Ми практично цілодобово працювали, а вкотре не отримали перемоги. Це психологічно впливає на людей і мене це теж стосувалося. Я навіть відчула, що трапилося якесь внутрішнє вигорання, було багато розчарувань. Проте плани і розуміння, що ти не можеш просто залишити людей, з якими ти працювала, бо далі треба рухатися – повертають до життя. Ти далі розумієш, що це перегорнута сторінка. А ми відкриваємо новий аркуш і продовжуємо роботу, але вже по-новому.
Зараз карантин, звісно, заважає роботі, але ми всі сподіваємося, що найближчим часом відбудуться значні послаблення.
Чи мали справу з гендерною нерівністю та стереотипами щодо жінок у політиці?
Враховуючи те, що лідером партії є жінка, то траплялося по різному в житті. За 10 років у політиці було всяке. Я помітила, що все-таки якась більша прихильність була до осіб чоловічої статі. Всі вважають, що вони розумніші, відповідальніші, надійніші і так далі. Так трапляється багато в яких речах в житті. І в роботі дуже часто трапляється таке, коли ти говориш, що щось розумієш у, наприклад, будівництві, то на тебе чоловіки дивляться таким поглядом: «А звідки ж тобі це відомо?» – тоді починаєш розуміти, що питання ставлять так, щоб перевірити чи дійсно ти це знаєш. Тобто є підхід такий: ти як жінка можеш не розуміти багатьох речей і розбиратися у цьому, однак я намагаюсь ці стереотипи руйнувати. Є багато випадків, коли я своїми діями даю зрозуміти, що мені нічого не заважає і не бракує, не дивлячись на те, що я в спідниці і в мене нафарбовані губи. Бо в будь-якій сфері, де б я не працювала, було, є і буде – я прийшла працювати, а не сидіти в кріслі. Ми все робимо з керівниками структур разом і в мене немає «я керівник і все» або «я жінка, мені важко». Для мене головне завжди – спільний і позитивний результат. Я овен по гороскопу, а тому дуже не люблю програвати.
Успішна жінка 2020 – яка вона?
Для мене завжди складовою успіху в ідеальних умовах є щасливі усміхнені діти, поруч надійна кохана людина, яка ніколи не зрадить, не покине і не підставить, та здорові батьки. Саме це для мене – модель успішної щасливої жінки. Якщо ми говоримо про успішну ділову жінку, то дещо з цих моментів нівелюється, тому що чоловіки не люблять успішних ділових жінок, чоловіки їх бояться. Тому для мене є своя формула цього щастя і успіху.
Я маю сина, якому 16 років, він любить жартувати :«Якщо хочете побачити мою маму -увімкніть телевізор і побачите». Дійсно, коли ти багато часу приділяєш кар’єрі і роботі – від цього страждають діти. Однак ми завжди це проговорюємо і я впевнена, що зараз моя дитина мене розуміє. Не знаю, чи зрозуміє мене моя дитина потім, адже ми не спілкуємось і не бачимось стільки, скільки мені б хотілося. Наприклад зараз я йду з дому – він ще спить, приходжу – він ще не спить, але вже залишається обмежений час для спілкування. Тому досить складно поєднувати материнство і кар’єру. Але я впевнена, що завдяки моїй праці і старанням моя дитина тягнеться до того, щоб розвиватися і бути успішним. Син завжди мені говорить: «Я знаю як ти важко працюєш, значить я маю теж працювати так – інакше нічого не досягнеш в цьому житті».
Я як жінка-політик, яка очолює міську партійну організацію, чітко розумію, що за мною стоять люди, які теж мають право бути обраними і бути дотичними до діяльності нашої громади. А як жінка-чиновник, заступник міського голови теж розумію, що у мене є величезне коло обов’язків і я теж маю належним чином працювати і показувати результат нашої роботи, тому що місто ніколи не зупиняється.
Моя формула успіху – це завжди усміхнене обличчя, очі, які горять, шалений рух, щирість і відкритість у всіх діях.
Спілкувалась: Анастасія Кушнарьова