Як стало відомо, українці другий тиждень поспіль масово їдуть на роботу у Польщу – йдеться у репортажі Радіо Свобода.
На оголошення з проханням дотримуватись соціальної дистанції втомлені люди не зважають, багато хто нехтує й маскою.
Хтось сидить на власній валізі або на траві, тому що ніяких лавок немає, а більшість стоїть.
“Я вже стою у черзі близько 7 годин. А ще до приміщення пункту пропуску мені 1 або 2 години чекати. Їду у Кельце на сезонну роботу у полі. У мене все написано у запрошенні, де я буду працювати. Я був у Польщі на роботі до карантину. Але перший раз так довго чекаю.
Я вже десь 4 години у черзі, а ще мені певно 3 години чи більше. Це ненормально, але немає іншого виходу. Їду на навчання. Перед карантином їхав додому і теж стояв із польського боку, десь понад 3 години чекав на автобус. У Польщі замовив уже місце у перевізника у Кельці. Це 200 злотих (близько 1400 гривень – ред.).
Туалети тут потрібні і лавочки, бо стоїмо отак на ногах. Дуже важко” – зазначали люди.
Стоять по 7-9, а то й по 12 годин, під дощем і сонцем.
У Державній прикордонній службі черги у нейтральній зоні пояснюють тим, що у зв’язку з карантином польська сторона запровадила обмежувальні заходи і довше часу оформлюють документи – вносять дані щодо місця перебування громадянина України у Польщі, проходження обсервації, здійснюються санітарні заходи, що займає певний час. Тому людям доводиться очікувати перед польським пунктом пропуску.
Якщо 10 років тому на роботу у Польщу їхали переважно мешканці областей Західної України, а у час збройного конфлікту на Донбасі почастішали виїзди людей із Луганщини і Донеччини, то зараз велика кількість заробітчан – із Полтавської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Харківської, Запорізької областей.
Серед тих, хто їде працювати у Польщу, і підприємці, які втратили роботу через карантин, бо не отримали жодної допомоги від держави.
До слова, Тетяна Білецька мала власний бізнес у Дніпрі, зокрема шила дизайнерські подушки, але три місяці карантину знищили її власну справу.Вона їде у Польщу працювати доглядальницею. Треба для дітей і онуків заробити гроші
У довжелезній черзі і колишній лікар із Полтавщини Тетяна Резвіцова. Жінка теж вперше їде працювати за кордон, здавши тест із польської мови. Працюватиме у медицині.
3826 гривень була моя зарплата в Україні, лікар вищої категорії, 25 років стажу. Привіт президентові. Їду не від доброго життя. Україна нічим не забезпечує. Люди викинуті за борт життя. Лише з боку влади були одні обіцянки. Якби була робота в Україні, люди б не їхали по чужих кордонах і не кидали б родини. У мене дитина вступатиме і їй потрібно дати освіту. Все платне і за все треба платити.
Українців із різних регіонів України до пішого пункту пропуску у Шегині привозять нелегальні перевізники. Люди їдуть сюди цілодобово великими автобусами, бусами, легковими автівками.
Утім , за добу піший перехід перетинає від 2500 до 3000 громадян.
