25 вересня в місті Луцьку зустріли звільненого з російського полону військовослужбовця Павла Літвіна. 27-річний боєць був у російському полоні 50 місяців, а це понад 4 роки.
Павло Літвін став першим воїном, який зняв свою світлину з фотостенду «Живемо з надією. Пам’ятаємо. Чекаємо» на Театральному майдані Луцька. Це, з його слів, змусило його заплакати від усвідомлення, що неволя позаду.
«Цей стенд викликав перші мої сльози. Я тримався, але коли побачив цей стенд, не втримався і пролив свої перші сльози щастя. Я бажаю, щоб всі ті люди, які перебувають на цьому стенді, щоб якомога більше людей зняли цю фотографію, як я сьогодні!» — сказав військовий.
На Театральному майдані його зустрічали рідні, друзі та побратими. Як розповів чоловік, понад 4 роки в полоні уявляв, як знову гулятиме рідним містом.
«Востаннє я був у Луцьку в травні 2021 року. Я часто прогулювався вулицями нашого міста, відвідував свої улюблені місця і вірив в те, що зможу здійснити це в реальному житті. Я зараз тут, і для мене це вже моя реальність», — зазначив волинянин.
На початку повномасштабного вторгнення Павло Літвін, боєць 501-го окремого батальйону морської піхоти, обороняв Маріуполь. У квітні 2022-го потрапив у полон. Його утримували в Таганрозі, Оленівці та колоніях Мордовії, розповіла його сестра Олена Попович, котра першою отримала звістку про звільнення брата. Каже: понад чотири роки боролася за його повернення додому.
«26 червня був перший дзвінок мені. Я була, звісно, дуже рада і не могла повірити своєму щастю ще з місяць, певно. Я передивлювалася декілька раз, що це дійсно телефонує його номер і що він живий! В цій боротьбі була я не одна. В мене були ще два сини чотири роки, які зі мною їздили», — сказала жінка.
Олена розповіла, що приготувала брату сюрприз — відремонтувала квартиру, в якій він не був чотири роки. З її слів, потрібно було відновити вікна, опалювальну систему, зробити невеликий ремонт — допомагала вся Боратинська громада.
«Це була фізична сила, це були кошти, хто чим міг, був допомагав, я була дуже вдячна, бо будь-яка людська робота, зараз дуже тяжко знайти майстрів, тому допомагав хто в хто в чому професійний, як то кажуть, в тому і допомагали. Просто затишок створили, щоб зараз йому перебувати було комфортно», — сказала Олена.
З короваєм Павла зустрічали представники обласного ветеранського товариства репресованих та політв’язнів. Дідусь і бабуся Павла були репресовані радянською владою, зазначила учасниця ГО «Волинське обласне ветеранське товариство політичних в’язнів і репресованих» Оксана Рекретюк.
«Павло є спадкоємцем фамілії таких славних предків Валентина і Павло Домбровські. Він їхній онук. Бачите, ворог той самий і методи ті самі. Він відбував, наскільки я знаю, покарання в тих самих мордовських таборах, де були його дід і баба. Тому ми від нашого товариства репресованих політв’язнів і від братства ОУН-УПА виготовили таку хлібину символічну», — сказала жінка.
Прийшли зустріти Павла і жінки полонених та зниклих безвісти. Запитували, чи не бачив він у полоні їхніх рідних, та просили підписати прапори. Кажуть: вірять, що їхні близькі теж повернуться.
Павло Літвін родом із села Гірка Полонки. З дитинства займався спортом і мріяв про військо. У 2020 році розпочав офіцерську службу, розповів його сусід Андрій Мурахевич.
«Молилися з дружиною, переживали. Були в пості, молитві за друга. Він живе в сусідньому під’їзді нашого будинку. Переживали, плакали, дивилися відео, молилися, просили в Бога, щоб Бог звільнив його. Радіємо, прийшли зустрічати», — сказав чоловік.
Сусідка Павла Дарія Мурахевич розповіла: емоції щастя і радості сьогодні переповнюють.
«Чотири роки очікування і ти не знаєш, як він, що з ним. Я дуже щаслива, що він повернувся. Я дуже молилась за нього. Ми виросли разом!» — зазначила жінка.
Військовий капелан Олексій Кліманов говорить: нині завдання для близькизх, рідних і друзів Павла — бути поруч і допомагати в міру своїх можливостей.
«Сьогодні справді на Волині велике свято, тому що додому, на рідний край, повертається військовослужбовець, наш захисник, який пройшов дуже тяжкий шлях. Наше сьогодні завдання — зустріти і допомогти. Допомогти і бути просто поруч. І я вірю, що ми таких зустрінемо бійців і хлопців багато», — зазначив капелан.
Після повернення захисник Павло Літвінов продовжить реабілітаційний процес та відновлення.
