Волинянин Микола Трубій служив у ЗСУ під час АТО, отримав важке поранення голови, після якого йому видалили частину кісток черепа. У 2019 році військовий звільнився зі служби, отримав групу інвалідності та був виключений із військового обліку. Однак після початку повномасштабного вторгнення знову пішов захищати Україну.
Історію 53-річного військовослужбовця розповіли в пресцентрі 100 бригади, де нині служить волинянин.
Побратими називають його «Кіля», він служить старшим водієм мінометної батареї. Займається евакуацією поранених і загиблих з передової.
Важке поранення і інвалідність
Микола Трубій виріс у Горохові. Здобув фах тракториста-машиніста широкого профілю та після строкової служби почав шукати роботу. У 1990-х роках він поїхав до Ковеля, де знайшов роботу водієм. Там же зустрів майбутню дружину Людмилу.
У 2015 році, під час антитерористичної операції, Микола доєднався до лав до ЗСУ. Спочатку служив у ремонтно-відновлювальному полку, а згодом підписав контракт із батальйоном «Волинь».
Позивний «Кіля» закріпився за бійцем під час служби поблизу Станиці Луганської. Він пригадує: командир роти під час радіозв’язку мав сказати, що боєприпаси підвезе «Коля», однак випадково назвав його «Кілею». Побратимам це сподобалося, і позивний залишився.
Під час виконання одного з завдань на передовій Микола отримав важке поранення голови, лікарям довелося видалити частину кісток черепа. Пізніше чоловікові зробили краніопластику — відновили цілісність черепа за допомогою спеціальних пластин. У 2019 році Микола звільнився із ЗСУ, отримав групу інвалідності та був виключений із військового обліку.
Повернення на фронт
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Микола вирішив повернутися до війська і одним з перших пішов у ТЦК.
«Я так боком-боком, тихенько, не привертаючи до себе особливої уваги. А тоді — 24 лютого — до добровольців особливо не придивлялися», — розповідає військовий.
Відтоді Микола служить у складі 100-ї окремої механізованої бригади. Нині він — старший водій мінометної батареї механізованого батальйону, працює на бронеавтомобілі «Гюрза», яким підвозить особовий склад до передових позицій та евакуює поранених і загиблих.
Зі слів Миколи, коли він за кермом, у машині часто звучить музика. Виняток — евакуація поранених або загиблих.
«Якщо евакуюю поранених або загиблих — на музику табу. Та коли на борту всі живі-здорові — чого сумувати? Хлопці самі відразу просять: “Миколо, врубай на повну!”. Піднімає настрій, налаштовує особовий склад на позитивний лад», — каже військовий.
На війні важлива і психологічна підтримка побратимів, додає військовий. Він пригадує випадок, коли вперше віз на позицію молодого бійця. Хлопець хвилювався, тому Микола вирішив його заспокоїти і розповів, що його авто оснащене найкращими у ЗСУ засоби радіоелектронної боротьби.
«Дивлюся — хлопець уже заспокоївся! І хай я йому безбожно “начесав” — результат такої психологічної підтримки очевидний», — говорить Микола.
