“Найвища нагорода для матері — щоб син повернувся живим”, — говорить Марія Вакульчук із села Новокотів на Волині. Її 49-річний син Петро загинув у бою на Запорізькому напрямку. Коли військова частина подала захисника до почесної відзнаки “Золотий хрест” — матір публічно відмовитися від нагороди.
Суспільному жінка розповіла: це був її крик душі проти місцевої влади. Також матір поділилася спогадами про свого сина і розповіла, як живе після його втрати.
Сім загиблих з однієї вулиці
У селі Новокотів у Підгайцівській громаді є чимало загиблих захисників, розповідає Марія Вакульчук. Серед них і її син.
“На жаль, на одній нашій вулиці вже загинуло шестеро бійців, а сьомий зник безвісти: Руслан Литвинюк під Бахмутом, Міша помер від ран, Василько, який захищав Київ… Віталік Аршулік, Льоня Сосницький і мій син Петро Вакульчук”, — говорить матір.
Вперше Петро пішов у військкомат восени 2023 року, але тоді його відправили додому. Повістку чоловіку вручили 2 лютого 2024 року. Після навчання у ракетно-зенітних військах він опинився на передовій.
“Телефонував дуже рідко, — пригадує Марія. — Він не довго був на війні. 2 лютого його забрали, а 31 липня сказали, що він зник безвісти. Вони пішли втрьох на завдання з двома хлопцями… і зникли безвісти під Вербовим Запорізької області”.
Жінка зізнається: про сина вдома нагадує кожна дрібниця — дерева та квіти, які він саджав власними руками, його особисті речі, записники і біблія, що була разом із ним під час виконання бойових завдань.
Марія Вакульчук зізнається: час не лікує. Петро міг поїхати у відпустку, але залишився на передовій і загинув.
“Найболючіше — подарунок після смерті”
Незадовго перед звісткою про зникнення Петра матір захворіла і перенесла складну операцію. Каже: втрату сина переживає важко.
“Я не могла ночами спати, кричала, плакала, — зізнається жінка. — Все надіялися, що може… А потім у мене був день народження і він наперед мені купив подарунок. Діти принесли його. Я вже знала, що він зник безвісти і це для мене найболючіше — подарунок після смерті. Духи французькі, молочко для тіла…”.
Тіло воїна розшукали 16 вересня — саме в той день, коли Петро мав святкувати свій 50-річний ювілей. Поховали захисника 22 вересня в рідному селі.
“Вони йшли захищати Україну, а не села”
Після загибелі сина Марія Вакульчук зіштовхнулася із низкою проблем. Була змушена звертатися по допомогу до місцевої влади, але отримувала відмови.
“Мій син жив тут (в Підгайцівській громаді), а зареєстрований у Луцьку, і коли я щось просила в місцевої влади, то вони мені кажуть: то він не там приписаний, то ви не там. А мій же син ішов захищати Україну, а не окремі міста і села. А коли я звернулася, щоб відшкодували надгробок, то Підгайці мені відмовили”.
Коли військова частина, де служив Петро Вакульчук, вийшла на матір із повідомленням про присвоєння бійцю високої нагороди — “Золотого хреста”, Марія прийняла рішення відмовитись. Це сталося під час сесії Підгайцівської ради.
“Коли я зіштовхнулася з такою несправедливістю, яка зараз є, я вирішила захищати свої права в такий спосіб, відмовившись публічно від нагороди, від влади, — говорить матір. — Не від військових, а владі я сказала своє “Ні”. Цією відмовою від нагороди я хотіла показати, щоб влада повернулася лицем до людини. Щоб син повернувся живим — це найвища нагорода для матері”.
Попереду в жінки ще одна боротьба — вона відстоює місцевий ліс, де декілька років тому з’явився паркан і заблокував місцевим можливість збирати гриби та ягоди. Марія Вакульчук звертається в різні інстанції та правоохоронні органи. Нещодавно її скаргу розглядали на засіданні обласної екологічної комісії. Суспільне наразі з’ясовує обставини і розповість деталі справи згодом.
