Волинь Новини

П’ять діб без води та їжі під Торецьком: історія порятунку пораненого розвідника волинської бригади

Військовослужбовець Сергій Медвідь до лав 100-ї окремої механізованої бригади потрапив у 2024 році. Восени того ж року боєць отримав поранення і п’ять діб самотужки вибирався з-під Торецька до позицій ЗСУ.

Історію захисника розповіли в пресцентрі ОМБр.

Сергій родом з Одещини. До війни чоловік працював на кладовищі. На початку осені 2024 року військовий пережив те, що багатьом здалося б неможливим. Поранений, контужений, без води, їжі та зв’язку він 5 діб вибирався з лісу на Донеччині.

Під час одного з перших бойових виходів захисник разом із побратимом потрапив під обстріл.

“У момент підходу до “точки” нас засік ворожий дрон. Згодом почав працювати ворожий міномет”, — пригадав боєць.

П’ять діб без води та їжі під Торецьком: історія порятунку пораненого розвідника волинської бригади
Військовий Сергій Медвідь під час служби, червень 2026 року. 100 окрема механізована бригада

Один із вибухів ледве не став для Сергія фатальним: він отримав сильну контузію та осколкове поранення ноги. Попереду були п’ять діб боротьби за життя, коли чоловік блукав лісом, намагаючись знайти шлях до “своїх”.

“Через деякий час я натрапив у лісі на двох мертвих орків та забрав їхню зброю”, — розповів Сергій.

Поранення дедалі більше давалися взнаки, рухатися було важко. Тоді автомат став для розвідника не лише зброєю, а й опорою.

“Для пересування використовував автомат як костиль. Нам під час БЗВП розповідали, що автомат можна так використовувати, але я не вірив аж до тих пір, поки не довелося це перевірити на собі”, — пригадав воїн.

П’ять діб без води та їжі під Торецьком: історія порятунку пораненого розвідника волинської бригади
Військовий Сергій Медвідь під час служби, червень 2026 року. 100 окрема механізована бригада

Фізичне виснаження супроводжувалося важкими думками. В якийсь момент військовий опинився на межі відчаю, а його побратими весь час вважали, що Сергій загинув чи потрапив у російський полон.

“Але Бог допоміг, дав мені сили рухатися далі. Я рухався вздовж газової труби і натрапив на траншеї суміжників. Спершу вони просто не могли повірити, що я вижив”, — пригадав Сергій.

Наступної ночі Сергія евакуювали. Спочатку доставили на стабілізаційний пункт, а згодом відправили на лікування в Дніпро.

У найважчі моменти захисника підтримувала думка про родину: дружину Тетяну та дітей — Олександра, Віталіну, Настю і Крістіну. Після курсу лікування та реабілітації Сергій Медвідь повернувся на фронт, де у складі підрозділу продовжує боротьбу. Нині служить такелажником взводу матеріального забезпечення розвідувального батальйону.