Пандемія коронавірусу й закриття кордонів завдали відчутного удару по аграрному сектору в Європі, багато в чому – через проблеми з наймом сезонних трудових мігрантів. Уже багато років поспіль Україна для Європи є постачальником сезонної робочої сили. У Польщі нині перебуває близько мільйона українців, крім того, тисячі наших співгромадян щороку приїздять на тимчасові роботи. Аграрний сектор та переробна промисловість першими відчули загрозу й забили на сполох, аби уряд зробив усе можливе для затримання відтоку українців з Польщі й створення умов для їх приїзду в країну.
Розмовляємо на цю тему з головою Асоціації переробників фруктів та овочів, власником однієї з найбільших переробних компаній у Польщі – Real SA Анджеєм Гайовнічеком.
ПОЛЬСЬКИЙ РИНОК ДУЖЕ ЗАЛЕЖНИЙ ВІД УКРАЇНЦІВ
– У середині квітня ваша асоціація звернулася до голови польського уряду з проханням про сприяння трудовим мігрантам з України. Чи ви задоволені діями влади?
– Деякі питання вдалося вирішити, але не всі. Насамперед ми просили про автоматичне продовження віз для працівників, переважно з України, які вже перебували в Польщі. Тобто щоб не виїжджали ті, у кого завершувався термін віз. Це питання вдалося вирішити доволі швидко, уряд погодився. Нам це вельми допомогло.
Польський ринок праці на сьогодні дуже залежний від працівників з України. За останні кілька років польська економіка значно зросла, а людей у нас не побільшало. У країні розвиваються ті сфери економіки, котрі потребують ручної праці: сільське господарство, будівельна сфера. Тому останнім часом до Польщі приїжджало багато українців. Працедавці були задоволені, трудові мігранти теж. У моїй компанії українці опанували багато професій, ставали бригадирами, операторами, адміністративними працівниками. Але зараз ситуація в компанії дуже складна: я не маю навчених людей, оскільки вони виїхали додому й зараз не можуть повернутися до Польщі. Це – величезна проблема.
– У чому саме уряд Польщі пішов вам назустріч?
– На наше прохання, українським працівникам дозволено в’їжджати до Польщі.
Проте, як відомо, запроваджено двотижневий карантин, що викликає багато клопотів, адже весь цей час людина має перебувати в ізоляції. Утім, з цим ще можна якось змиритися. Ці люди мали проблему з в’їздом до Польщі. Спочатку польські прикордонники не впускали осіб, котрі не мають оригіналів запрошень і дозволів на працю. Зараз нібито цю проблему розв’язано: є вказівка впускати українців з видрукуваними копіями запрошень.
Але є ще одна проблема. Спочатку кордон був відкритий, і люди могли перетинати його пішки. На сьогодні це неможливою. А водій, котрий везе людей автотранспортом, не може одразу повернутися назад. Раніше водії – громадяни України – перевозили 7-10 осіб мікроавтобусом до місця праці в Польщі й поверталися додому по наступних працівників. Зараз це вже неможливо. Така людина після перетину кордону має пройти карантин. Поки водіям не дозволять їздити в обидва боки без карантину, матимемо великий клопіт. Від цього нібито звільнено водіїв автобусів з відповідними ліцензіями, але вони не возять працівників з України до Польщі.
Без українців неможливо успішно пройти сезон збирання полуниці. Я собі цього просто не уявляю.
– Чи не плануєте звернутися до уряду Польщі, аби працівників з України звільнили від двотижневого карантину? Це нещодавно дозволено для поляків, котрі працюють і навчаються в прикордонній зоні в сусідніх країнах ЄС.
– Ми зверталися, але нам сказали, що немає такої можливості. А через три тижні розпочинається сезон збирання полуниці. Зараз на заході Польщі збирають спаржу, це теж нікому робити. З другої половини травня на сезонні роботи для збирання м’яких фруктів до Польщі завжди приїжджали сотні тисяч українців.
Ті люди, які приїхали сюди ще перед пандемією, виїжджають додому. Вони сумують за своїми сім’ями, дітьми, дехто не був удома вже по 5-6 місяців. Навіть знаючи, що їм складно буде повернутися до Польщі, вони їдуть в Україну, очікуючи, що через 2-3 місяці ситуація зміниться – і вони таки зможуть повернутися.
– Скільки трудових мігрантів з України зараз потрібно Польщі для сезонних робіт?
– Складно сказати точно, але це сотні тисяч. Розповім на прикладі моєї компанії Real SA, яка переробляє близько 8% польських яблук, полуниці, вишень, порічок тощо. Ми працевлаштовуємо близько тисячі осіб, зокрема, у розпал сезону – до 200 українців. Зараз маємо 20 працівників з України, а це 10-15% від наших потреб. Ми вже надіслали людям запрошення електронною поштою, але головна проблема, про яку я вже згадував, – перевезення до місця праці.
ПОЛЬСЬКІ ПРАЦІВНИКИ НЕ ЗМОЖУТЬ ЗАМІНИТИ УКРАЇНЦІВ
– Економічна криза, зумовлена пандемією, може призвести до того, що на місцевому ринку праці з’явиться багато безробітних поляків. Чи можуть вони замінити українців?
– Це все ілюзія. Очевидно, що ні. Моя компанія нині обмежує виробництво, не має можливості функціонувати, оскільки бракує працівників. Я постійно виставляю оголошення про працевлаштування. Мені зараз потрібні 30-40 робітників, але охочих немає. Можливо, вони з’являться через 2-3 місяці, але зараз нема.
Не кожен погодиться працювати в полі, у холодильних приміщеннях, адже це – тяжка праця. Зрозуміло, що всі хотіли б сидіти в офісах. До виконання тяжкої фізичної роботи немає багато охочих.
– Цього року з’явилася ще проблема посухи. Чи може вона реально вплинути на ринок праці?
– В останні дні ми бачимо досить інтенсивні опади. Тож ситуація в полях змінюється на краще. Посуха є, це факт, але чи буде вона значною проблемою – складно сказати. Польща є величезним виробником продуктів харчування, одним з найбільших у Європі. Скажімо, ми найбільше в ЄС вирощуємо печериць. Тож якщо працівники з України не приїдуть, це буде катастрофа. Те, що буде вирощено в полях, пропаде, оскільки не буде кому збирати. Уже через три тижні спостерігатимуться значні втрати, відтак виникнуть протести польських аграріїв.
Ми вже звикли до українських працівників, вони до нас теж. Українці приїжджають до Польщі кільканадцять років і почуваються тут добре. Частина з них оселилися в Польщі, частина живуть на дві країни, а деякі перебрали польський досвід і вже будують власний бізнес в Україні. Переробна промисловість в Україні теж розвивається дуже добре.
– Кілька днів тому президенти України й Польщі розмовляли на тему трудової міграції. Україна закликає інші країни, аби вони гарантували українцям, котрі виїжджатимуть на роботу, гідні умови праці, проживання, соцзабезпечення. Як із цими питаннями, на вашу думку, виглядає ситуація в Польщі?
– У моїй компанії українці працюють на тих самих умовах, що й поляки. Вони всі офіційно працевлаштовані, мають страховку, гарантоване медичне забезпечення, пенсійні відрахування. Але, звичайно, у різних працедавців буває по-різному. Складно відповідати за всіх. З другого боку, українські працівники самі мають подбати про себе: не найматися на роботу нелегально.
– На вашу думку, який мінімум українці мають заробляти в Польщі?
– У середньому, це 12-14 злотих (75-90 грн) на годину «чистими». Але це залежить від сфери працевлаштування, оскільки, наприклад, на будівництві заробляють трохи більше. Досить часто українці намагаються працювати більше годин, щоб більше заробити.
– На яку допомогу польські працедавці очікують від польського уряду?
– По-перше, було б добре, якби для українців було скорочено термін обов’язкового карантину. Наприклад, просто перевіряти, чи вони мають якісь ознаки зараження – якщо ні, то одразу приступати до праці. По-друге, щоб українські водії мікроавтобусів, які привозять трудових мігрантів, могли в’їжджати й виїжджати з Польщі без обов’язкового перебування на карантині. Таких перевізників багато, але вони не можуть здійснювати регулярні перевезення. А інакше українці до Польщі не приїдуть: автобуси й потяги нині не курсують.
Юрій Банахевич. Варшава
