Село Пулемець на Волині має протяжність 4 кілометри і розташоване неподалік білоруського кордону. Попри заяви у новинах про можливий наступ з півночі та розроблені плани евакуації, у прикордонному селі не панікують. Люди продовжують садити городи, виховувати дітей, чекати рідних з війни і відвідувати сільську бібліотеку.
У селі проживають 475 людей, розповів Суспільному староста Пулецецького старостинського округу Василь Демедюк. З його слів, план евакуації населення в разі загрози розробили на початку повномасштабного вторгення.
“Білоруси сюди не посунуться, бо їм тут буде каюк, — переконаний староста. — Було опитування, хто буде евакуйовуватися. Люди старше 65 років, діти до 12 років, лежачі. Розроблені маршрути, є за кожною вулицею закріплені люди. Будемо надіятися, що все буде добре і ніяка евакуація не знадобиться”.
В селі є магазин, початкова школа, у якій навчається 15 учнів, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта та автобусне сполучення. У сезон місцеві збирають ягоди та гриби – на цьому заробляють.
73-річна Ольга у Пулемець переїхали разом з чоловіком Геннадієм 20 років тому. Він – білорус. Жінка каже: чимало місцевих жителів мають родичів по той бік кордону. Син подружжя зараз захищає Україну на передовій.
“Невже білоруси підуть сюди на Україну? Та в нас українців більше, ніж білорусів. Всі сім’ї змішані. Таке не може бути. Хіба якихось солдат нашлють”, — говорить волинянка. — Мій чоловік за Україну. Хтось що скаже проти, то він дасть втик”!
Наталія Дорош народилася у Пулемці. Живе з сином. Коли почалася повномасштабна війна, виїздили до Польщі, за рік — повернулися. У сусідній Білорусі, каже жінка, теж має родичів.
“Ми до того навчання не прислухаємося. Ходимо, робимо і їздим. Трохи тако йдуть чутки, що там наступ буде, виселяти будуть, а так то спокійно, все добре”, — говорить жінка.
80-річна Тетяна живе одна. Двоє її дітей постійно проживають у Білорусі. До повномасштабного вторгнення, каже, вони приїздили до неї кожних вихідних. Зараз пенсіонерка сама їздить до них. Новини про загрозу ймовірного вторгнення з боку Білорусі, говорить, чула по телебаченню, але сподівається на ліпше.
Від початку повномасштабного вторгнення з села виїхала частина місцевих, зараз пустує понад сотня хат, каже 69-річна Любов Сукач. Жінка виховала п’ятьох дітей. З них двоє синів — у війську.
“Що Бог дасть те і буде. Куди я піду? Мені буде 70 років, куди мені збиратися? Буду тут лишатися”, — каже жителька села.
У селі функціонує дитячий садок. Відвідує його 12 дітей. Зі слів директорки Тетяни Віннічук, працюватиме заклад до 1 липня. Також у Пулемці діє бібліотека, книжковий фонд складає 3 тисячі книг. Найчастіше читають жіночі романи.
“Основні читачі у нас — люди пенсійного віку. Найстаріший читач має 92 роки, — говорить бібліотекарка Лариса Пархомук. — Я у перший рік війни зібрала усі документи, сумка стояла. А потім розложила все. Тепер тільки паспорт на видному місці”.
Як розповів секретар Шацької селищної ради Богдан Тимошук, громада має 25 кілометрів спільного кордону із Польщею, з Білоруссю — 60. До укріплення кордону долучилися усі 54 громади області. Роботи тривають.
“Ми готуємося на будь-який випадок. Маємо кількість дітей, кількість пенсіонерів і людей з інвалідністю, які самі не зможуть виїхати. Напрацьовуємо механізми, як їх швидко евакуювати, якщо буде потреба. Але я не вважаю, що сьогодні варто говорити про якусь евакуацію”, — сказав посадовець.
Також Богдан Тимошук розповів, на території Шацької громади є понад 30 озер. У місцях відпочинку готуються приймати туристів — сезон стартує з середини червня і триватиме до кінця серпня.
