Унікальні Оконські джерела на Маневиччині, які ще не так давно вражали прозорістю води та підземними фонтанами, сьогодні поступово втрачають свій вигляд. Те, що колись називали природним дивом, дедалі частіше викликає тривогу, – ІА Конкурент.
Про історію і Оконських джерел пише краєзнавець Роман Павлюк.
Оконські джерела – місце відоме, незвичне й оповите легендами. Ще у 1840 році про джерела писав у своїй книзі Ігнатій Крашевський, хоч, вважає краєзнавець, це далеко не найдавніша згадка про них.
Оконські джерела фігурували у геологічних і гідрологічних описах Волині, у спогадах, путівниках і старій пресі. Згадок настільки багато, що серед них трапляються й зовсім несподівані. Наприклад, у кулінарному посібнику «Шляхетна кухарка», виданому в Києві у 1878 році, авторка у розділі про приготування чаю зазначала, що «вода з Оконських джерел підходить ідеально».
Цікаво, що, попри таку давню славу, джерела саме у нинішньому місці б’ють менше 100 років.
Сучасне озерце облаштували лише у 1929 році. Тоді тут розкопали кругле плесо, насипали довкола земляний вал, встановили металеві труби, з яких били фонтани води, облаштували бетонний басейн для одного з джерел попід берегом та шлюз для стоку води. Про це можна дізнатися з матеріалів наукових засідань Державного геологічного інституту у Варшаві, де доповідь про джерела представив професор Львівської політехніки Ромуальд Рослонський.
Геолог детально описував чотири джерела, які сумарно давали близько 300 літрів води за секунду. Тоді ж були оприлюднені результати хімічного аналізу води – з низькою мінералізацією та майже повною відсутністю заліза.
Тисячі маневичан ще пам’ятають часи, коли підземні фонтани утворювали над поверхнею два прозорі півсферичні куполи. Крізь товщу неймовірно прозорої, з легким смарагдовим відтінком води, можна було роздивитися найменший камінець чи затонулий минулорічний листок.
Сьогодні це звучить майже як опис іншого місця.
«Останні два десятиліття я спостерігав дивний феномен: люди продовжували захоплено писати про Оконські джерела, підбирали пишні епітети й оспівували їхню красу, ніби не помічаючи ані страшних ґрат, ані шматка іржавої труби, з якої витікала вода, ані цегляної халабуди сумнівної архітектури, ані потворного паркану на протилежному березі. Не помічали й багатьох інших слідів активної господарської діяльності – і не менш промовистої бездіяльності», – зазначає Роман Павлюк.
Нині ж джерела завмерли, і ніхто не може дати відповіді, чи відродяться вони знову. Колись неймовірно прозора вода тепер цвіте, а на поверхні можна побачити ряску.
До слова, одним із символів на гербі Маневицької громади є саме Оконські джерела.
