Він мав би рятувати життя у кареті швидкої допомоги, але обрав шлях воїна. Захар на позивний «Грайм» – уродженець Шацька, випускник Волинського медичного інституту, а нині – ротний медик у підрозділі ударних БпЛА «Нахтігаль»
В інтерв’ю ББС «Нахтіґаль» 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» захисник розповів про те, як медична освіта допомагає на фронті, чому йому подобається «робота на ураження» та чому цивільним варто знімати рожеві окуляри, передає Район.Шацьк.
Від медичного коледжу до «бомберів»
Захар розповідає, що шлях до війська був свідомим. Ще до підписання контракту вони з братом активно допомагали армії, відкривали збори та були частиною луцького осередку «Центурії».
«Я навчався у Волинському медінституті, здобував освіту, потім підвищував кваліфікацію. Але час підтискав. Прийняв рішення підписати контракт, і ось я тут. У підрозділ мене “підтягнув” побратим, друг Буревій. Рішення було за мною, тому я пішов саме на “бомбери”», – ділиться Грайм.
Зараз Захар – ротний медик, але його робота не обмежується лише медициною. На позиціях він виконує обов’язки «на розігробу» (підготовку боєприпасів для скидів).
«Вампіри» та «Немезіси»: як працюють ударні дрони
Підрозділ Захара здійснює місії на ураження ворога та логістику. Боєць зізнається: нищити окупантів йому подобається більше, ніж просто доставляти вантажі.
«Мені подобається, як воно вибухає, як воно все палає. Працювали на “Кажанах”, потім на “Вампірах”, зараз з’явився “Немезіс”. Поки найбільше до душі “Вампір” – з ним легше працювати, і техніка на порядок краща. Моє завдання як старшого на позиції – щоб БК завжди був підготовлений. Коли заїжджає борт, я максимально швидко “кліпаю бімбу”, щоб винести його на виліт».
П’ять секунд, що врятували життя
Війна для Захара – це не лише успішні вильоти, а й постійна небезпека. Боєць згадує свій перший вихід, коли від поранення його врятувала випадковість – він зупинився, щоб написати СМС братові.
«Прямо під вечір мав вийти на вулицю покурити, але зупинився відписати брату. Буквально за п’ять секунд у десяти метрах від бліндажа падає КАБ. Другий вихід – знову приліт, вже за п’ять метрів. Повезло, грубо кажучи».
Про майбутнє нації та «рожеві окуляри» цивільних
Захар переконаний: війна торкнеться кожного, і краще обрати підрозділ самому, поки є можливість навчитися.
«У багатьох досі “рожеві окуляри”, думають, що їх це мине. На жаль, ні. Війна всіх торкнеться. Або ти сам обираєш підрозділ, або настане день, коли тебе “запакують” і далі – як пощастить. Насправді в підрозділах вчать, дають хорошу базу знань. Цього цілком достатньо, щоб зайти на перший вихід і розвиватися далі».
Попри залізну витримку, Грайм мріє про прості людські речі: після служби повернутися до медицини, працювати на швидкій та збудувати власний дім.
«Моя ціль – мати свій будинок, одружитися і мати багато дітей, мінімум трьох. Це моя ідея нації: щоб українців народжувалося більше, бо діти – це наше майбутнє».
Захар щиро дякує своїй сім’ї та дівчині за підтримку, яка дає сили рухатися вперед. А мешканцям рідного Шацька нагадує: перемога залежить від кожного, хто не боїться взяти на себе відповідальність.
