Щодня о 9 ранку водій тролейбуса у Луцьку Андрій Чернов зупиняє рух і виходить із салону на хвилину мовчання. Так чоловік вшановує пам’ять загиблих у російсько-українській війні, – пише Суспільне.
Суспільному Андрій Чернов, який є переселенцем, розповів: завжди о 9 годині ранку вмикає на власному телефоні хвилину мовчання та виходить на 60 секунд на вулицю, аби віддати шану загиблим.
“Деколи буває посеред дороги стаю, — говорить водій. — Що я можу дати тим воїнам, які загинули? Вони віддали свої життя ради того, щоб я дихав, бачив, щоб я жив. А зараз треба просто мовчання. Хоча би хвилинку. Це єдине, що я можу дати”.
Андрій Чернов народився у Криму, його мама родом з Волині. Напередодні російської окупації у 2013 році чоловік виїхав на Херсонщину, де майже дев’ять років прожив у селищі Колончак. На початку повномасштабного вторгнення, зізнається, знову тікав від окупації.
“Ми в самий перший день з самого ранку звідти втікали. Росіяни вже заходили на початку селища, а ми в кінці селища виходили. Бойові дії були, бо вони пройшли кордон і стріляли вже в четвертій ранку”, — пригадує чоловік.
З його слів, вибору, куди тікати, не було. Тому вирішив з сім’єю їхати на Волинь, зокрема, у місто Луцьк. Саме тут Андрій Чернов проходив строкову військову службу.
“Тоді мені Луцьк дуже сильно сподобався. Тим паче, що по мамі виходить історична батьківщина. І я тут трохи жив”, — говорить переселенець.
Другий рік Андрій Чернов працює водієм тролейбуса на Луцькому підприємстві електротранспорту, пів року — на маршруті №4а. До цього чоловік працював на приватних підприємствах.
“Мій робочий день — 12 годин 28 хвилин за кермом. В 6:18 в мене виїзд з ДЕПО. Робота подобається, — каже водій. — Я радий, що є робота. З початку війни важко було, три місяці після приїзду був безробітним”.
Андрій Чернов додає: пасажири у тролейбусі реагують на хвилину мовчання по-різному. На його думку, це залежить від віку і ситуації, в якій опинилася людина.
