Військовослужбовець Дмитро Шарипов має посттравматичний стресовий розлад. Діагноз йому встановили у Волинській обласній психіатричні лікарні, після того, як чоловік звернувся сюди за допомогою та скаргами на відсутність сну. Нині чоловік перебуває на стаціонарному лікуванні.
Про те, як розпізнати ПТСР, чим він небезпечний, хто може допомогти та куди звертатися за допомогою. На цю тему Суспільне поспілкувалось з психіатринею Валентиною Ніколаєнко, клінічна психологиня Оленою Собчук та пацієнтом.
Пацієнт із ПТСР
Дмитро Шарипов служив у 100 окремій механізованій бригаді. Був водієм мінометного розрахунку. Після повернення з військової служби перестав спати ночами. Каже, що його мучили кошмари, почав заважати рідним.
“Не міг добре спати. Постійно ходив вночі по квартирі. В мене є дружина, дитина, я їм заважаю, бо сну немає. Лежати не будеш, бо ходиш. Постійні головні болі були, шум у вухах, все починало дратувати”, — розповідає чоловік.
З його слів, за час служби доводилось неодноразово бути у стресових ситуаціях, під обстрілами виїжджати з позицій, ризикувати своїм життям і нести відповідальність за життя побратимів. Вивозити важкопоранених і загиблих бійців, пережити поранення, струс та втрату пам’яті.
“Тепер це все проявляється у снах: хлопці постійно перед очима, ті з ким служив, ті кого вже немає”, — каже Дмитро Шарипов.
Нині він отримує стаціонарне медикаментозне лікування: уколи, крапельниці ставлять, таблетки. Також працює з психологом та психотерапевтом. Каже, що це поліпшує його психоемоційний стан.
“Родина мене також дуже підтримує. Особливо дитина. Маленька вона ще. Тільки в перший клас ходить. Це потіха, з нею скрізь, де тільки можна ходжу гуляти”, — говорить військовослужбовець.
Чоловік радить усім, хто відчуває стрес, страх, не замикатись в собі та звертатись за допомогою до лікарів.
Посттравматичний стресовий розлад: що це за діагноз
Гострий стресовий розлад — це реакція організму на стресову подію, каже психіатриня Волинської обласної психіатричної лікарні Валентина Ніколаєнко.
Він відрізняється за часовими мірками. Гострий стресовий розлад виникає через два дні після травматичної події і до місяця. Тоді як ПТСР виникає через місяць після травматичної події, або як що це затяжний ПТСР то може виникати трошки пізніше. Причиною виникнення є обов’язково якась катастрофа, якась реальна загроза життю, каже лікарка.
З її слів, посттравматичний стресовий розлад почався в Україні не в 2022 році, а все-таки з 2014 року, тоді коли почалась війна. Тоді і з’явились військовослужбовці з ПТСР, і цивільні люди. З 2014 року з’явилось навчання для лікарів, для того, щоб вони могли діагностувати ПТСР, збільшилось фінансування в медицині, покращилась ситуація в самій психіатрії.
“Найбільш уразливими є люди похилого віку та підлітки. Як що брати в загальному, частіше страждають від ПТСР жінки, ніж чоловіки, але однозначно військовослужбовці більше хворіють. Також цивільні, які так само перенесли обстріли, які були в окупації”, — говорить Валентина Ніколаєнко.
Лікарка каже, що ПТСР впливає не лише на психічний стан людини, а також на фізіологію, на ціле життя, тому в цілому це все ж таки медична проблема і лікувати її ліпше в стаціонарі.
“Ми застосовуємо антидепресанти, це перша лінія терапії, і застосовуємо коректори настрою, заспокійливі, в залежності від симптомів. Потрібно спостерігати, як людина реагує на відповідний препарат, а також титрувати дозу. І ми обов’язково стежимо за кошмарними сновидіннями, за тим як людина перебуває вдень, якій в неї апетит, що вона робить вночі. Це дуже важливо”, — розповідає психіатриня.
З її слів, розпочинати лікування посттравматичного стресового розладу потрібно з медичного закладу, а далі підключати допомогу клінічного психолога.
Психотерапія при лікуванні ПТСР
ПТСР діагностують за допомогою різних психодіагностичних методик, і за допомогою психотерапії у тому ж числі, каже клінічна психологиня Олена Собчук.
“Інколи є дуже велика потреба людини проговорювати про свої страхи, болі, а інколи є потреба просто мовчати. Лікування ПТСР — це спільна робота лікаря-психіатра та клінічного психолога, тому що лікар займається більше медикаментозним лікуванням, а психолог — це розмовна психотерапія”, — говорить Олена Собчук.
Людина після травмуючих подій не завжди хоче, щоб нею опікувались, каже психологиня. В неї виникає потреба взагалі ізолюватися від будь-яких контактів, тому потрібно бути не надто настирливим, не надто опікуватися, інколи треба відсторонитися на певний період часу. І сказати: “Коли тобі потрібна допомога, звертайся! Ми поруч”.
“Був хлопчина у моїй практиці, який навпаки, спеціально виходив в люди, щоб більше бути серед людей. Мабуть, для того, щоб долати свій страх” — розповідає психологиня.
У Волинській обласній психіатричній лікарні відкрився Центр ментального здоров’я, куди всі військові, їхні родини можуть звернутися за кваліфікованою і медичною, і психологічною допомогою. В цьому центрі проводиться багато індивідуальних і групових занять, проводиться психотерапія, працюють психіатри і психологи з травмами, з родичами пацієнтів, проводиться арттерапія і працюють нейропсихологічні групи, говорить Олена Собчук.
“Як що не лікувати ПТСР, однозначно він буде посилюватись, симптоми будуть погіршуватись, і як правило люди шукатимуть методи, які поліпшуватимуть стан. Часто це алкогольна залежність, наркотична залежність чи ігрова”, — говорить психологиня.
З її слів, діти також страждають на ПТСР, тільки прояви зовсім інші. Це через поведінку – невмотивовану агресію, через самопошкодження, можуть бути прояви енурезу через підвищену збудливість. Батькам рекомендує звернутися у відділення Волинської обласної дитячої лікарні. Якщо є потреба можна звернутися в центр ментального здоров’я “Повернення”. Там теж працюють з дітьми.
