Через пандемію коронавірусу в Україні, як і в світі, зріс попит на медичні маски. Ціни на них злетіли, а прибуток компаній, які займаються виробництвом засобів захисту, збільшився в рази. Але є люди, які, не маючи виробничих потужностей, шиють дефіцитний товар своїми руками і безкоштовно роздають нужденним. Серед них — Аліса Пономаренко із Балаклії, яка вчиться в п’ятому класі. За швейною машинкою вона проводить не менше трьох годин на день.
11-річна дівчинка шиє захисні засоби з бавовняної тканини, а місцеві лікарі вже оцінили старання дитини. За їх словами, такі маски не захистять від вірусу, але не дадуть йому далеко поширитися, якщо її наділа людина, яка є його носієм.
“Все почалося в квітні минулого року, коли Аліса дізналася в школі, що буде проходити ярмарок на підтримку старшокласника, хворого на рак крові. Вона приготувала солодощі і продала на ярмарку, заробивши 68 гривень. Розуміючи, що цього буде мало для лікування хлопчика, вона тоді запитала, як я можу допомогти, і запропонувала продати іграшки та речі молодшої сестри. я сказала: якщо хочеш допомогти, шукай якісь інші варіанти”, — розповідає мама.
Через деякий час батько виділив дівчинці гроші на новий смартфон, і сім’я вирушила в магазин за покупкою. Але вже там дівчинка сказала, що замість телефону хоче собі швейну машинку.
“Вона завжди щось робила, вирізала то з паперу, то з тканини. Машинка коштувала дорожче телефону в два рази. Але вирішили піти назустріч і замість телефону купили в кредит машинку. Вона в той же вечір освоїла інструкцію і сіла шити”, — продовжує Юлія.
Небайдужі люди допомагали Алісі з матеріалом. Однак, коли світ охопила пандемія коронавірусу, дівчинка сказала, що з іграшками час зробити паузу — потрібно шити маски і дарувати їх людям.
“Тоді у нас ще був запас тканини, ми його швидко витратили, щодня вона шиє від 50 до 94 масок, такий у нас був рекорд. Вона розробляла різні варіанти, зараз Аліса використовує найвдаліший варіант викрійки. Навіть лікарі оцінили зручність масок і можливість їх регулювати”, — продовжує Юлія.
Маски Аліса передає всім бажаючим. В основному — це жителі Балаклеї, але були також замовлення і з інших міст країни. За словами Юлії, було замовлення навіть з Чехії, але відправляти маски туди не стали, тому що забезпечити ними навіть Балаклею вдається з великими труднощами.
До Алісі і її матері звертаються навіть поліклініки — маски передають і в дорослу, і в дитячу лікарні.
“І простим людям, усім, хто зателефонує, звичайно, передаємо маски. Хтось навзаєм щось дає — шоколадку, булочку, хтось нічого не дає. Але для нас головне — подати приклад берегти себе і оточуючих від небезпеки і хоч щось робити”, — зазначає мама.
Жінка каже, що коли Аліса шила іграшки, люди більш охоче допомагали з тканиною, а зараз доводиться нелегко.
“За день ми можемо 100 пошити, але 50 — така ідеальна кількість, коли Аліса не втомлюється. 94 маски — це 11260 сантиметрів — довжина ряду на швейній машинці, до речі”, — додала Юлія Пономаренко.
