Мати волинського Героя Андрія Серганчука Світлана написала зворушливий пост після загибелі сина.
Подаємо без змін:
19 лютого 2014 року вночі синочку, ти подзвонив з Інститутської і я почула такі слова: “мамо, ВОЛЯ або Смерть! Ми не здамося. Але якщо я виживу, то буду найщасливішою людиною на світі.”
Ніч була пекельною. Пропав зв’язок. Я плакала і молилася як ніколи. А вранці
(20 лютого), ідучи на роботу задзвонив телефон і ти втомленим, але радісним голосом тоді сказав: “Мамо, я живий!, МИ ВИСТОЯЛИ! прорвалися автобуси зі Львова нам на допомогу”. І я плакала від щастя.
Сьогодні, як і 11 років назад я знову плачу, але від страшного горя. Проклята війна забрала тебе, Андрієчку від мене, від дружини, від синочка, який так завжди чекав тебе, твоїх подарунків. А зараз він тобі намалював картину, яку ти забереш з собою і полетиш у небо.
Прощай мій СИНИ, мій ГЕРОЮ!
Сумуватиму без тебе. Приходь до нас хоч у снах, прилітай пташиною.
Господи, як боляче матері хоронити сина. Як боляче…
Прости мене мій рідненький. Тепер небеса будуть тобі домівкою. Небо, яке ти захищав. Спочивай з миром.
Царство небесне, бо пекло ти пройшов на землі! Люблю тебе, мій рідненький. Коли буде наша зустріч не знаю, але ти вийди за райські ворота, щоб зустріти свою маму.
Бо душу мою поховали разом з Тобою, мій ЯНГОЛЕ. Той проклятий “дрон” забрав і моє життя.
Але допоки моє серце б’ється, роZіяни, НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧУ!
Прокляття на вас, моє, матері ГЕРОЯ.
Читайте також наші новини у Facebook
