Рік тому Микита, айтівець і керівник команди розробки платіжної системи, вирішив залишити Україну, коли усвідомив, що війна затягується, а безпека його та його родини опинилася під загрозою. Сподіваючись уникнути ризиків, пов’язаних із мобілізацією, він спробував нелегально перетнути кордон, але спроба виявилася невдалою, і Микиту мобілізували. Зараз він – зв’язківець у прикордонному підрозділі «Скорпіон», боронить Харківський напрямок, і відверто зізнається, що нова реальність виявилася не такою страшною, як він уявляв.
Читайте також:Вічний спокій: у Луцьку попрощалися із молодим Героєм Дмитром Бондаренком
– Армія здавалася набагато страшнішою, ніж виявилася насправді. Я зрозумів, що все залежить від того, як ти адаптуєшся, як проявляєш себе з перших днів. Якщо ти вже в армії, то важливо показати, що ти вмієш і чим можеш бути корисним, – розповідає Микита.
Його службові обов’язки – забезпечення стійкого зв’язку для підрозділу, налаштування радіостанцій і прокладання інтернету на позиціях.
Підготовка в Держприкордонслужбі стала для Микити новим викликом. Хоча до мобілізації він займався переважно управлінською діяльністю, у війську довелося швидко освоювати нові технічні навички з радіозв’язку та обслуговування обладнання.
– Спочатку було важко прийняти зміни, це був справжній стрес, але згодом я усвідомив, що можу тут розвиватися, – зазначає Спліт.
Коли зв’язок зникає, стає очевидною цінність роботи Микити та його побратимів.
– Наше завдання – гарантувати наявність як мінімум двох каналів зв’язку, щоб у разі виходу одного з ладу був запасний. У бойових умовах це може стати питанням життя і смерті, – пояснює прикордонник.
Завдання ускладнюються різними ризиками, від погодних до технічних, тож їх враховують, готуючи засоби зв’язку до будь-яких умов.
Микита також ділиться, що адаптацію полегшив дружній колектив: «У нас обмінюються досвідом, підтримують один одного, немає жодного булінгу – і це допомагає переживати всі труднощі служби».
На відміну від цивільного життя, де він був керівником команди розробників, у військовій службі Микита взяв на себе технічні завдання. Він намагається бути амбасадором сучасних технологій, щоб допомогти своєму підрозділу розвиватися та не відставати від сучасних стандартів.
Я не засуджую тих, хто хоче виїхати з країни – сам був одним із них, і дуже пощастило, що залишився живим після невдалої спроби перетнути кордон, – відверто говорить він. – Я сплатив велику суму переправникам, але життя – дорожче». Попри зміни, Микита зберігає надію на мир і повернення до своїх близьких: «Хочу, щоб війна закінчилася якнайшвидше. Кожного дня я думаю про повернення до родини, до дівчини. Та поки я тут, я роблю все, щоб бути корисним Україні.
4 листопада, поблизу села Стеблівка Хустського району на березі річки Тиса виявили тіло чергового потопельника.
За даними ДПСУ, з початку повномасштабного вторгнення при спробі переплести Тису загинули близько 30 чоловіків.
Читайте також наші новини у Facebook