Разом з коханою планували весілля, мріяли про діток: захисник з Волині загинув, врятувавши життя побратимам

Про нього розповіли в Шацькій громаді.

Володимир Гірикович народився 16 вересня 1988 року в Шацьку. Закінчив місцеву школу, далі продовжив навчання в Шацькому лісовому коледжі, де здобув професію лісівника. Строкову військову службу проходив у спецпідрозділі «Барс». Після армії впродовж багатьох років працював агрономом на ПП «Флора», їздив на роботу за кордон.

Володимира Гіриковича мобілізували до лав ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення. Ні хвилини не сумнівався, коли йшов до війська. Казав рідним: «Хто, як не я?». Боронив Україну від ворога в найгарячіших точках її північних і південних рубежів, брав участь у звільненні міста Ізюм.

Володимир мужньо виконував бойові завдання «на нулі». Були випадки, коли по 10 діб рідні не могли з ним зв’язатися. Проте коли виходив із бойових, завжди телефонував мамі, сестрам, аби заспокоїти їх.  «Мала, все добре! – говорив котрійсь із сестер. – Ми просто трохи пошугали антидрузів».

В серпні 2023 року Володимир отримав відпустку і приїхав додому, в Шацьк. Поспілкувався з рідними, зустрівся з друзями і навіть зробив пропозицію «руки і серця» коханій дівчині. Пара зустрічалася 8 років, планували весілля, мріяли про діток…

Після повернення на фронт, 14 жовтня, Володимир зателефонував своїм рідним, коханій, довго з ними спілкувався. А через два дні, 16 жовтня, під час ворожого обстрілу на Запоріжжі, воїн взяв на себе вогонь, прикривши двох побратимів і врятувавши їм життя. А сам загинув…

22 жовтня Шацьк прощався зі своїм Героєм, який поліг, захищаючи Україну від рашистів.

Бійцю було 35 років, вдома в нього залишилися мама, дві сестри і кохана дівчина.

Чин похорону відбувся в Свято-Михайлівському храмі ПЦУ селища Шацьк. З Героєм прийшли попрощатися близькі, друзі, побратими, мешканці та керівництво громади.

Поховали Володимира Гіриковича з військовими почестями на новому селищному кладовищі.