Луцьке підприємство «Пастернак БІО» займається виробництвом біогумусу з 2019 року. Компанія за допомогою черв’яків отримує високоякісні екологічні добрива з органіки, зокрема переробляє на біодобриво відходи від виробництва на Nestle й утилізовує кавову гущу із заправок WOG.
Читайте також: Столтенберг визнав велику помилку НАТО щодо України
Заснував підприємство лучанин Сергій Рижков. Зараз він мобілізувався, тож екскурсію верміфермою, яка розташована у Жидичині, провела директорка Юлія Ютовець. Вона розповіла Бізнес.Район, чому розпочали цю справу, де в Україні найбільше купують біогумус та як війна вплинула на розвиток бізнесу.
Перші на Волині почали утилізовувати органічні відходи
У 2018 році підприємці Сергій Рижков і Юлія Ютовець були підрядниками компанії Nestle – займалися постачанням продуктів у їдальню на заводі «Торчин Продукт». Оскільки підприємство працює за європейськими стандартами, то через деякий час поставило вимогу – утилізовувати органічні відходи.
Законодавство України вже на той час забороняло вивозити органічні відходи на сміттєзвалище. Хоча в реальності за порушення немає великих штрафів, а держава та місцеве самоврядування досі не можуть запропонувати дієвий та дешевий спосіб утилізації.
Тоді Сергій зрозумів, що їм доведеться цим зайнятися самостійно, почав шукати інформацію в інтернеті й знайшов, що є спеціальний черв’як, який переробляє органіку.
Типові дощові черв’яки, яких можна знайти в городі, не підходять для вермікомпостування. Тож для початку вони купили десять стартових наборів із каліфорнійськими черв’яками та компостери. В Україні багато хто продавав їх для риболовлі. Але бізнесів, які переробляли відходи на біогумус, було мало. На Волині вони стали першими.
У Сергія був склад у Жидичині поблизу Луцька, і це приміщення підійшло для верміферми. Підприємець задумав не лише утилізовувати відходи, а й продавати отриманий біогумус або, як ще його називають, вермікомпост. Але у перший рік план провалився.
«З їдальнею в Торчині ми попрацювали рік, переробили стільки тої органіки, ось прийшов час діставати біогумус, продавати щось. Як ми до нього – а вийшло зовсім небагато. Ми ж спочатку все робили за інформацією з інтернету, а там багато такого, що не відповідає дійсності. На практиці вийшло зовсім не те – бо у всіх різний клімат, різний черв’як, різний догляд. Потратили на це кілька років і не один мільйон гривень», – пригадує Юлія Ютовець.
Уже потім почали спілкуватися з людьми, які мали досвід у створенні верміферм. І ті одразу сказали, що з органічних відходів не вийде багато біогумусу, бо органіка – це в основному вода. Тому зараз для перероблення в основному використовують жмих від хмелю, його постачає одна місцева компанія, яка виробляє пиво, заправки WOG віддають кавову гущу, а Луцькспецкомунтранс – скошену у місті траву.
У їдальні «Торчин» уже нові підприємці, вони теж привозять свої відходи. Також приносять лучани – ті, хто вже навчився сортувати сміття вдома. Приносять сюди та у центр управління відходами «Чисте місто». Але щоб був біогумус, треба багато органіки.
«Тобто утилізація – це добре для довкілля і людей, але для виробництва – це значні витрати», – каже Юлія.
Перші продажі
Зазвичай перед тим, як розпочати бізнес, підприємці розробляють бізнес-план, аналізують цільову аудиторію, прораховують ризики. У «Пастернак БІО» зізнаються – у них цього не було, всього вчилися на практиці.
На перші набори із каліфорнійськими черв’яками підприємці витратили 1000 доларів, на той час це було близько 25 тисяч гривень. Потім ще більше. Але самого біогумусу виходило тоді мало, його продавали недорого, тому не вдавалося нічого заробити.
Тоді вирішили змінити тактику – зробили субстрати для рослин і розсади, що було більш зрозуміло для людей. Пофасували по 5-10 літрів і поїхали продавати до Львова на ринок «Шувар».
«Наклейки зробили – все, фірма. Стали на «Шуварі», відкрили багажник. Ну все, давайте купляйте. Нарешті у вас вже є біогумус. Деякі люди підходили, переважно літнього віку бабусі, для розсади шукали. Але комусь дорого було, комусь не треба зараз. А багато хто і не знав, що таке біогумус. Як його використовувати? Чи він не буде випалювати рослин? Ми кажемо, наприклад, тоді беріть один до трьох – одну частину біогумусу до трьох частин торфу або землі. І люди почали казати, ну, якби воно вже було готове», – пригадує Юлія.
Тоді почали продавати готові субстрати. Вони й дешевше виходять для споживача.
«Привозили торф, його просіювали і змішували один до трьох з біогумусом, так з’явилися готові субстрати для розсади, вазонів чи квіток. На початку робили маленькі фасовки – по 5-20 літрів. А виявилось, що покупцям потрібні більші, тож почали фасувати і по 70 літрів», – розповіла директорка.
На той час Сергій Рижков паралельно мав інший бізнес – виготовляв чипси та каші швидкого приготування «Пастернак». У 2021 році потрібно було вибрати, який бізнес залишити, щоб максимально сконцентруватися на чомусь одному. Все-таки вирішили, що біогумус – більш перспективно.
«Каліфорнієць» і дендробена
На верміферму я прийшла не з порожніми руками – принесла з дому недогризки з кавуна. Ми одразу пішли ними «годувати» черв’ячків. «Каліфорнієць» живе на вулиці, у своєрідних «бортах». Їх засадили гарбузами, які теж потім підуть їм на «корм».
«Завтра тут, на цьому місці, де кавуни, буде купа черв’яка. Ось такого гарбуза вони з’їдять за два-три дні», – пояснює Юлія Ютовець.
Борти постійно пересіюють. Органіки багато, коли її тільки привозять і вона свіжа, а коли починає гнити – всідається.
Черв’яка на вулиці не вдалося побачити, бо коли спекотно, він залазить у землю.
«Черв’яки зиму набагато краще переносить, ніж літо. На зиму ми його зверху накриваємо соломою, дуже багато даємо органіки свіжої, і вона виділяє тепло. І вже весною пересіюємо й отримуємо біогумус», – каже Юлія.
Наразі на підприємстві розводять ще один вид – дендробена. Його найчастіше використовують для риболовлі.
«Хробаками дендробена вигідно займатися на Волині, бо вони переробляють торф, а торфу у Волинській області достатньо. Сам по собі торф не має ніякої поживної цінності, він дуже важкий і забивається, а завдяки черв’якам перетворюється на біогумус», – пояснює підприємиця.
Дендробена знаходиться у ящиках всередині приміщення, вона дуже вибаглива до температури – влітку має бути прохолодно, а взимку тепло.
А також треба, щоб завжди були ввімкнені лампочки. Тоді черв’яки не вилазять з коробок. Через відключення електроенергії із цим проблемно. Не страшно, якщо світла немає кілька годин, рятує генератор, а одного разу не було електрики весь день, то вони порозповзалися по стінах і всій кімнаті.
Біогумус діє чотири роки, це цінне органічне добриво відновлює родючість, але також є природним захистом від шкідників та хвороб деяких рослин, тому багато хто шукає разом із черв’яками.
«Один наш клієнт вирощує троянди, і йому добре, коли в ґрунті є черв’як, бо він об’їдає коріння, яке починає загнивати. Черв’як є своєрідним санітаром. А вермікомпост – це як лікування для ґрунту. Навіть якщо вносити його потрохи, в землі залишаються добрі бактерії, які далі розмножуються і збагачують її всіма макро- та мікроелементами, що необхідні для здоров’я та активного росту рослин», – ділиться спеціалістка.
Де в Україні найбільше купують біогумус
Сьогодні 90% клієнтів «Пастернак БІО» – не з Волинської області. В основному замовляють зі сходу та півдня України – Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Одеса. Це пояснюється тим, що на Волині більш родючі землі, на сході – сухіші.
А біогумус має унікальну властивість довго тримати оптимальну вологість ґрунту. Земля не пересихає і, виходить, що її потрібно менше підливати.
«Плюс, якщо біогумус використовувати, то плоди достигають на два тижні раніше. А що таке в сезон на два тижні раніше полуницю отримати? Це ціна на 10-15 гривень більша», – говорить директорка верміферми.
Зараз біогумус від «Пастернак БІО» купують переважно маленькі фермери, самозайняті люди, які мають свій міні агробізнес. В основному це роздріб. Працюють з «Укрпоштою», у них дешеве доставлення.
Вермібізнес і війна
У той час, коли Сергій Рижков першим розпочинав виробляти біогумус на Волині, у південних та східних регіонах цей агробізнес був більш розвинутий. Але сьогодні, через військові дії, багато хто перестав цим займатися. Раніше верміферми були в Одесі, у Миколаєві. Але в Миколаєві увесь черв’як загинув, коли зруйнували Каховське водосховище, тому що пропала прісна вода. А для черв’яка тільки прісна вода підходить.
В іншого верміфермера з Одеси цього року, коли почалися проблеми з електроенергією, перестала працювати вентиляція. Генератор зламався, не було два дні світла. І черв’яки просто задихнулись, тому що температура піднялася до 38 градусів. А для них це смертельно.
«Через війну зараз по Україні кількість тих, хто цим займається, значно зменшилася. І так вийшло, що нам зіграло це на руку. З дендробеною ми розпочинали із 20 ящиків. Цього року ризикнули й збільшили у чотири-п’ять разів. І сьогодні одні з найбільших постачальників дендробени для рибалок в Україні. Не за таких обставин, звичайно, хотілось би масштабуватись, але вже на наступний рік ще більше плануємо розширюватись», – діляться планами волинські підприємці.
Канали збуту
Основний канал продажу біодобрива від «Пастернак БІО» – це «ОЛХ», «Розетка». Цього року ще «Епіцентр».
«Будемо запускати ще платформу «Prom», бо багато хто за неї питає. А фейсбук та інстаграм взагалі не спрацювали. Але нам поки достатньо», – каже Юлія.
Чудово працює сарафанне радіо.
«Рибалки передають один одному інформацію щодо дендробени. Часто дзвонять і кажуть, що ось, одна добра людина підказала, що у вас є черв’як. Цього року маємо чергу на два тижні наперед без особливої реклами», – стверджує директорка «Пастернак БІО».
З експортом за кордон не поспішають, бо для цього потрібно пройти довгий шлях сертифікації, та й в Україні зараз є достатньо покупців. Раніше ринок був насичений білоруськими та литовськими субстратами, вітчизняні не були популярні серед агросектору України. Тепер із Білоруссю вже ніхто не працює, а у Литві ціна зросла в три рази. До прикладу, один пакет литовського біогумусу коштує зараз близько 900 гривень, а українського – 240 гривень.
«Усі хочуть вийти на експорт, а ми хочемо, навпаки, замінити те, що нам раніше імпортувалось, на український продукт», – кажуть у «Пастернак БІО».
Люди самі підказують, що їм потрібно
Юлія та Сергій також займаються деревиною, а саме декоративною корою. Її використовують у ландшафтному дизайні, у горщиках для мульчування, щоб не пересихала земля.
Цього року завдяки гранту купили спеціальну машинку, яка переламує деревину й одразу сортує.
Виготовляти кору також підказали покупці, бо часто нею цікавилися.
«Нам все підказують самі люди. Кажуть, нам не треба чистий біогумус, нам треба субстрати. Добре. Ні, нам не підходить ваше маленьке фасування, нам потрібні великі об’єми. Окей.
Потім почали питати, чи є кислі ґрунти. Бо ми працювали на нейтральних торфах, які підходять для полуниці, помідорів, квітів. А якось всі почали вирощувати лохину, просто кожна господиня повинна мати у себе кілька кущів. І ми почали робити теж субстрати для лохини», – розповідає Юлія Ютовець.
Минулого року вона здобула перемогу у програмі підтримки жінок-підприємиць та стартапів у агропродовольчому секторі Empowering Women in Agrifood від EIT Food.
За виграні грантові кошти, а це 10 тисяч євро, закупили систему водопостачання, подрібнювач «зелених» відходів та просіювач біогумусу. Технічне оновлення дасть змогу верміфермі збільшити виробництво біогумусу з 80 т/рік до 250 т/рік.
«Це брудний бізнес, у нас тут і запах специфічний, самі розумієте, але зате в людей завдяки нам чисто» – кажуть у «Пастернак БІО».
Для вступу в Європейський Союз Україна має провести реформу управління відходами та наблизити наше законодавство до законодавства ЄС. Тож потреба в утилізації органічних відходів тільки зростатиме.
Читайте також наші новини у Facebook
