Напередодні Дня шахтаря журналісти БУГу вирішили спуститися у шахту «Бужанська», що знаходиться у Поромівській громаді, та на власні очі побачити, як працює копальня, – пише Буг.
Читайте також: “Я розуміла, що це мій шлях”: лучанка Людмила Кравчук про прикордонну службу, російський полон та життя після нього
Будівництво копальні почалося в 1979 році, а в 1988 шахти «№ 2 Нововолинська», «№ 4 Нововолинська» та «Бужанська» були адміністративно об’єднані в одну шахту «№ 2 Нововолинська». Після закриття шахти «№ 4 Нововолинська» в 1996 році шахта «Бужанська» працювала, як самостійне державне підприємство, а з 2003 року – як відокремлений підрозділ ДП «Волиньвугілля».
Нині на копальні працюють 259 людей, 157 – шахтарів. 64 працівники мобілізовані та проходять службу у Збройних силах України.
Все йшло до того, що шахту Бужанську мали закрити, гірників попереджали про скорочення, без роботи могли лишитися близько 300 людей. Однак, із призначенням нового директора Олександра Назарука, копальня ожила.
Новий керівник має стаж 22 роки та пройшов трудовий шлях від звичайного учня гірничого робітника до начальника дільниці підготовчих робіт, а потім і до керівника шахти. Назарук чи не щодня спускається в копальню, щоб бути в курсі справ, особисто спілкуватися із працівниками та знати про всі проблеми “зсередини”. Про нового директора гірники “Бужанки” відгукуються схвально, кажуть, що він свій, та врятував шахту від закриття.
Після зміни керівництва знайшовся інвестор, який вклав в обладнання для запуску лави 27 мільйонів гривень. У липні на шахті “Бужанська” відкрили нову лаву. Таким чином життя шахти подовжили на кілька років.
Запаси нової лави – 46 тисяч тонн, це чисте вугілля, зола складає лише близько 23%, каже директор. У планах – відкрити ще одну лаву та запустити з вересня власну збагачувальну фабрику.
Тож, як видобувають вугілля на шахті “Бужанській “, дивіться у відеосюжеті.
Читайте також:
«Шахту треба любити», – інтерв’ю з директором «Бужанської» Олександром Назаруком
