Мистецьке подружжя Олександра й Тамари Бабаків творять на стику різних жанрів та видів мистецтв.
Водночас митці надають можливість працювати над артпроєктами й іншим майстрам. Для цього спільно з підприємцем Юрієм Осламовським у 2010 році заснували резиденцію «Великий перевіз» на Полтавщині.
Результатами власних творчих набутків подружжя поділилося у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. 24 серпня, у День Незалежності відкрили виставку «Великий Перевіз. Резиденція». Для лучан Олександр привіз колекцію живописних робіт, а Тамара – інсталяції.
На заході була журналістка Район.Культура.
Резиденція «Великий перевіз»
Бабаки народилися й живуть у Києві. Та для популяризації сучасного українського мистецтва й підтримки молодих початківців відкрили осідок між Миргородом та Диканькою. У своїй студії Бабаки прийняли близько 100 митців з Києва, Львова, Ужгорода, Одеси, Харкова, Миколаєва, Донеччини, Дніпра та інших міст. Також щороку до нього долучаються студенти мистецьких вищих закладів.
У резиденції художники отримують робочі місця у майстерні, художні матеріали, гонорари, відвідують місцевість та знаходять прихисток на час свого творчого дослідження у селі Великий Перевіз.
Місцина, яку Бабаки обрали для свого осідку, і раніше була привабливою для митців. Адже поруч Олександр Довженко знімав фільм за кіноповістю «Земля», а також працювали подвижники етнодизайну брати Кричевські. Як розповів Олександр, разом з дружиною вони віднайшли місця, де творили художники.
Картина – це я
Олександр переважно працює з живописом та стінописом, а Тамара, окрім писання картин, працює з лозоплетінням, текстилем, інсталяціями. Жінка здобула освіту у Київському художньо-промисловому технікумі (нині – Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука).
«Олександр завершив Київський державний художній інститут (нині – Національні академія образотворчого мистецтва і архітектури), Республіканську художню школу імені Шевченка. Я знала людей, які закінчували цю школу і можу сказати, що вона є тим чистим справжнім шляхом у мистецтво», – промовила керуюча партнерка Музею Корсаків Леся Корсак.
Твори подружжя можна побачити в музеях України та закордоном – у посольстві США чи у приватних колекціях у Німеччині та Польщі.
«Вони обоє представники Нової української хвилі. Пан Олександр у 90-х роках був членом групи «Живописного заповідника», куди входили Олександр Животков, Анатолій Криволап, Микола Кривенко та інші майстри. Це художники, які поклали великий внесок в українське мистецтво», – додала Леся Корсак.
За творчі здобутки Олександра нагородили орденом «За заслуги» III ступеня у 2009 році.
«Я пам’ятаю 90-ті роки, коли ім’я Олександра Бабака, Марка Гейка та багатьох інших, хто вчився в моїй альма-матер, були напівбожествами. Всі орієнтувалися на них, пишалися іменами цих людей, які представляли в той час молоду державу, нашу молоду культуру і мистецтво», – розповіла мистецтвознавиця та керівниця науково-дослідного відділу Зоя Навроцька.
Надані музею картини Олександра є великими мистецькими творами. За словами їх автора, це було зроблено зумисне, щоб споглядачі могли прогулятися біля артоб’єктів. Один із проєктів – «Листи з Полтавщини».
«Дорога, яка веде до нашого села, поєднала в собі кілька об’єктів. Я дивився на ці речі і думав, як з ними працювати. Я взяв свої картини, і розмістив їх у свої улюблені місця… В одному з них було багато сіна, тож під час такої акції, я накривався ним, щоб показати, що картина – це я», – пояснив Олександр Бабак.
Пружні об’єкти та вибух напруги
У залі представлені роботи Тамари Бабак з фанери із серії «ZOOANTROPO» та вироби з акації із серії «Пружні об’єкти». Спочатку майстриня створювала абстрактні речі, а згодом руки поступово дійшли до відтворення знаків і символів, які самі по собі є сталими, і не підлягають змінам. Це християнські та «поганські» символи: символ сонця – коло, масонський символ – трикутники й всевидяче око, ізраїльський символ – зірка Давида. Деякі з них переведені в тривимірний простір.
«Я створювала їх після внутрішньої напруги, яка, мабуть, відома кожній людині. Вона не може знайти виходу, і щоб відобразити цей стан, я використовувала знаки й символи. Таке відчуття напруження можна перенести на відносини між людьми в суспільстві. Якщо настане критичний момент, то може статися вибух. Так воно і трапилося. Коли я у 2019 році створювала ці роботи й сказали цю фразу, то не думала, що це відбудеться у 2022 році. Але ми переможемо цю зловредну енергію», – розповіла про свої роботи Тамара Бабак.
До вітального слова доєднався і співзасновник резиденції «Великий Перевіз» Юрій Осмаловський. Він зазначив, що це перша спільна виставка подружжя Бабаків.
«Наше загальнодержавне свято та відкриття виставки насправді дуже пов’язані, тому що українські художники й персонально – Тамара й Олександр та багато представників їхнього покоління, були в ангарі тих сил, які врешті привели нас до незалежності. Хтось був репресований, хтось вже народився в більш сприятливі часи. Але це люди, які провели першу внутрішню декомунізацію та деколонізацію. Це те, що так дратує нашого ворога», – додав Юрій Осламовський.
На завершення представлення, Юрій розповів про ще один мистецький напрям в житті Олександра – створення музики. Мова про перший альбом «Війна акустика». Чоловік не збирається завершувати на цьому і розпочинає роботу над новим музичним проєктом.