Компанія «Едельвіка» долучилася відтворення декоративно-прикладної спадщини родини Косачів, зокрема рушників «сірого» будиночку. Вона відтворила автентичні вишиті рушники родини Косачів.
Читайте також: Колишній головний військком Рівненщини заплатив півмільйона та вийшов на волю
Про це повідомляє компанія «Едельвіка».
Музейні співробітники Колодяжного дозволили попрацювати із взірцями вишитих рушників, які прикрашали будинок творчої української родини. Відомо, що вишитими рушниками обрамляли двері та вікна дому, вони були оберегом та окрасою оселі. Команда «Едельвіки» постаралась зберегти автентичність і передати атмосферу тієї епохи.
«Наші дизайнери детально вивчили орнаментику на представлених взірцях. На старовинних виробах Косачів був закладений доволі знайомий символізм – дерево життя, яке об’єднує минуле, теперішнє та майбутнє. Воно є одним із найбільш символічних елементів українського рушника. Ця вишивка втілює давню та багатозначну спадщину українського народу. Важливо, що дерево зображали симетричним, воно повинно було містити не менше трьох ярусів. Від їх кількості залежало, яку інформацію власники хотіли зашити в рушники», – йдеться в повідомленні компанії.
Три поверхи – священна трійця, щасливе спокійне сімейне життя; чотири – реалізація ідей, добробут і статок родини; п’ять – втілення творчих задумів, духовні цінності; шість – єднання з Богом, духовна і фізична досконалість; сім – приєднання до невидимих світів, таємниць всесвіту.
На рушниках Косачів зображене чотириярусне дерево, де переплітаються квіти, зорі та бруньки, по краю виробу вишивка доповнюється безконечником. Зображені на ньому зорі-квіти – уособлюють гармонію, стабільність, благополуччя та життя. Бруньки на рушнику – початок зародження життя. Вишиті квіти – щастя, кохання і плодючість.
Символізм закладений в рушниках розповідав про багатогранні традиції родини, її звичаї та бажання, закарбовуючи кожним стібочком історію на гладкому полотні.
Дизайнерка «Едельвіки» Ольга Сосницька поділилася враженнями та тонкощами, які виникли в процесі відтворення узорів машинною вишивкою.
«Ця робота була особливою для мене, я розуміла, що моїм завданням є не лише створити дизайн і передати автентику узорів та стібків стародавніх рушників родини Косачів, а й зберегти сімейні цінності та продовжити історію, яка є безцінною», – зазначила пані Ольга.
Ольга також розповіла про чотири важливих етапи розробки дизайну та перенесення його на полотно, важливим було «гарно почати та гарно завершити», тому зосередженість була максимальною.
На першому етапі основним акцентом була вишивка по краю рушника. Роздивляючись узори оригінального виробу, дизайнерка з вишивки намагалась максимально передати традиційний вид стібка, його форму, розмір.
Другим етапом було створення вишивки середньої частини рушника. Складність полягла в тому, щоб підлаштувати розроблений узор під устаткування компанії та зробити вишивку безперервною. Тут застосували «ручний» стібок машинної вишивки, який потребував неабияких затрат часу. Третім, особливим етапом, було відтворення «дерева життя».
В компанії кажуть, що на Косачівських рушниках, узори квітів, гілок, стебел, бруньок були різної форми та розміру, тому важливо було передати всі елементи такими, якими вони були в оригінальній версії.
Ця частина рушника потребувала значних зусиль, щоб ідеально перенести первинний орнамент на нове полотно. Саме на цьому етапі одночасно вишивали дві сторони рушника. І, третім, заключним етапом було пошиття вишитого рушника.
Нагадаємо, 12 липня 2024 року в Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки відбулась презентація оновленої експозиції меморіальних будинків, відреставрованих у 2021 році. Захід був приурочений 75-річчю відкриття Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та 175-річчю від дня народження Олени Пчілки.
У селі Колодяжне знаходяться дві садиби, відомі як «Білий і сірий будинки Косачів», що належали родині Лесі Українки. З 1881 по 1891 рік тут проживала сама письменниця, а опісля – Іван Франко. Сімейна садиба Косачів, де виростала Леся Українка, її брати та сестри, є пам’яткою національного значення та охороняється державою.
Довгий час будиночки перебували у незадовільному стані і потребували ремонту.
Читайте також наші новини у Facebook
