«Відповідати тією самою мовою, якою до тебе звертаються, – це ознака ввічливості», – методично повторювали вчителі в школі. Тому часто, спілкуючись із російськомовними колегами, друзями і просто перехожими, чемно переходимо на їхню мову. Ніби інакше вони нас не зрозуміють.
Журналісти Волинь#infa запитали лучан, чи знають вони, що таке мовна стійкість та чи важливо, на їхню думку, бути мовно стійкими?
Думка містян розділилась майже порівну. Дехто пригадував досвід басків, які зберегли донині найдревнішу в Європі мову.
Серед слов’янських народів високу опірність білінгвізму виявляли поляки в період втрати державної незалежності. У середовищі польської еліти в цей час поширеним було ставлення до російської мови як до мови завойовника, вживання якої навіть у спілкуванні з її носіями вважалося неприйнятним. Інші ж не вбачають проблеми у тому, щоб «переключитися» на російську.
Звичайно, якою мовою, де і з ким говорити – особиста справа кожного, проте філологи запевняють: в масштабах країни «лінгвістична» нестійкість є загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою «ввічливість» до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською?