Бойовий медик Владислав із позивним Нестор з Луцька, на фронті у складі 67 окремої механізованої бригади. Позаду – участь в Операції об’єднаних сил 2019 року, нині – Запорізький, Донецький напрямок, пекло війни у Часовому Яру, втрати друзів і психологічно складна робота.
Читайте також: У Луцьку патрульні оштрафували чоловіка на парковці за «п’яне сидіння» (Відео)
Про це йдеться у сюжеті 12 каналу
«Твоє перше завдання: врятувати при можливості життя бійців, зберегти собі життя. Тобто ти вирішуєш: кому жити, а кому не жити практично», – розповідає парамедик.
Парамедик каже, найважче – це ділити військових – на тих, кому ще можна допомогти, та тих, кому зберегти життя вже не вдасться.
«Ти не можеш ніколи бути готовим, як хтось іде, приїхав хлопець вночі, ти з ним привітався, приїхав на підмогу, а потім він 200, або ти чуєш останні слова прощання хлопців», – розповілає лучанин.
Ці слова прощання – зазвичай про те, за що хлопці боролись і що хотіли б бачити в майбутньому. І вони досі болять чоловікові, бо, знаючи, за що гинули його побратитми на полі бою, не розуміє, коли в тилу такі ж молоді хлопці, як він, пишуть, аби він не доїхав з фронту.
Життя і смерть на фронті зрослися в одне ціле. У тилу життя, каже боєць із позивним Нестор, його дуже дивує.
«Вже третій рік війни і все ми починаємо вератись такі покалічені війною і ми не очікували, що побачимо. Ніби рожеві окуляри, інший світ у всіх», – зізнається парамедик з Луцька.
Нині хлопець на реабілітації. Рідний Луцьк зустрів його очима люблячої дружини та ще улюбленої собаки, яку назвав на честь богині кохання Фрейї. Але, помічає, очі людей навколо кажуть різне.
«Люди бояться вони опускають очі, вони уникають, вони обходять тебе, є одиниці людей в очах, у яких видно дійсно повагу, але в більшостя люди нас бояться, уникаючи нас, військових», – додає чоловік.
На запитання, хто ж уникає прямого погляду, парамедик каже – це молоді чоловіки віком за 20.
«Це не чоловіки, що вони живуть, дихають, паклюжать землю, а хто збирається захищасти країну для наших дітей. Ми що всі так зберемось і поїдемо в Європу жити? Ми пішли з тією надією, що поки ми там воюємо, ви за цей час навчатесь і нас там підміните», – розповідає Нестер.
Саме таке розуміння сили тилу у тих, хто бачив смерть у свої 25 частіше, ніж народження дітей. Хто розпізнає звуки від вибухів різних боєприпасів і бачить кров, яку наша земля вбирає в цій боротьбі за волю. Але попри ці протилежні світи нашого сьогодення військовий парамедик не тримає образ на слова і спосіб життя тих, на кого хоче сподіватися.
Читайте також наші новини у Facebook
