Жителька Луцька Ольга Григор’єва 3 березня 2024 року відсвяткувала ювілей. Жінці, яка народилася у 1924 році, виповнилося 100 років.
Читайте також: Неподалік Волині активно збивали «Шахеди»
Суспільному лучанка розповіла: відсвяткувала у колі рідних, яким неодноразово переповідала свій життєвий шлях.
Ольга Григор’єва народилася у селі Городище, тоді Волинь входила до складу Польщі. На початок Другої світової війни, 1939-го, їй було 15 років. Матір померла, а батька забрали на війну.
Жінка каже: у її родині були учасники повстанського руху на Волині у часи Другої світової війни, ті події вона добре пам’ятає.
“Мого дядька звали Шніт Петро Лукашович. Він був у повстанцях, йому було 17 років. Забрали його на фронт і от там хтось подав списка, посадили його у тюрму на 10 років”, — пригадує лучанка.
Згодом на фронті загинув батько, бабусю, яка доглядала за нею та братом — вбили.
Із закінченням війни, говорить жінка, за радянської влади закінчила 4 класи. У рідному селі Городище вийшла заміж за приїжджого військового Григорія, який був родом з села Залишане на Київщині.
Спочатку, каже жінка, жили з чоловіком у Городищі, там Ольга Гигор’єва працювала у дитсадку, а 1964-го сім’я переїхала у Луцьк, де виховали трьох дітей.
Жінка каже: багато років працювала у торгівлі. Після виходу на пенсії довго сидіти на місці не може і завжди знаходить собі заняття.
Нині має дев’ять правнуків і п’ятеро онуків. Додає: любить постійно бути у русі.
“Я не можу ніц сидіти, завжди знайду що робити. Скопала грядку, сіяла усе до цього року. І моркви рядок посію, і бурячків, вони (онуки) на мене сваряться: “Не ходи!”. А ні, я все одно іду. Втомлюся, сяду, посиджу, та й кажу: “Ага, дурень старий, не хочеш полежати, то давай, уперед!” . І знову встаю”, — ділиться ювілярка.
Зі слів Ольги Григор’євої, у її родині були довгожителі, про те, що доживе до ста років – ніколи не думала. Зараз найбільше мріє про перемогу України.
Читайте також наші новини у Facebook
